1. Внести до затверджених Указом Президента України від 21 серпня 1997 року № 888 (888/97) Положення про Міністерство оборони України (зі змінами, внесеними Указом від 12 листопада 1999 року № 1464 (1464/99) і Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України зміни, виклавши їх у новій редакції (додається).

2. Міністрові оборони України привести в місячний строк структуру Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України у відповідність із цим Указом.

Президент України Л.КУЧМА

1. Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (далі - Збройні Сили).
Міноборони України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.

2. Міноборони України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-вр ) та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Міноборони України є:
участь у реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, координація діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони;
участь в аналізі воєнно-політичної обстановки, визначення рівня воєнної загрози національній безпеці України;
забезпечення функціонування, бойової і мобілізаційної готовності, боєздатності та підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них функцій і завдань;
проведення державної військової кадрової політики, заходів щодо реалізації соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил;
розвиток військової освіти і науки, зміцнення дисципліни, правопорядку та виховання особового складу;
взаємодія з державними органами, громадськими організаціями і громадянами, міжнародне співробітництво;
контроль за додержанням законодавства у Збройних Силах, створення умов для демократичного цивільного контролю над Збройними Силами.

4. Міноборони України відповідно до покладених на нього завдань:
1) у питаннях забезпечення державної політики у сфері оборони:
а) бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів у сфері оборони;
б) проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки і оборони держави, бере участь в аналізі воєнно-політичної обстановки та визначенні рівня воєнної загрози національній безпеці України;
в) координує в установленому порядку діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері оборони;
г) готує пропозиції щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань оборони держави та військового будівництва;
д) бере участь у:
забезпеченні виконання відповідних заходів у разі введення надзвичайного або воєнного стану;
здійсненні заходів щодо військово-патріотичного виховання громадян України, веде інформаційно-роз’яснювальну роботу з питань підвищення престижу військової служби, висвітлення діяльності Збройних Сил;
формуванні оборонного бюджету, звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів;
забезпеченні функціонування національної економіки та державного управління в особливий період, у плануванні мобілізаційної підготовки її галузей та контролі за підготовкою підприємств, установ, організацій усіх форм власності до виконання мобілізаційних завдань та за їх виконанням;
виконанні державних програм розвитку Збройних Сил та розвитку озброєння і військової техніки, інших програм (планів) з питань оборони;
забезпеченні реалізації єдиної державної політики з питань стандартизації 
продукції, процесів та послуг, метрологічної діяльності, кодифікації та каталогізації продукції військового призначення, є замовником із державного оборонного замовлення на роботи з кодифікації військової техніки, озброєння, координує діяльність у цій сфері;
е) забезпечує комплектування Збройних Сил та інших військових формувань особовим складом, здійснює разом з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування заходи щодо підготовки громадян до військової служби, їх призову на військову службу або прийняття на військову службу за контрактом, під час мобілізації, звільнення в запас військовослужбовців, які вислужили встановлені строки служби, і в разі демобілізації, щодо реалізації їх відповідних прав і свобод;
є) вносить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо утворення, реорганізації та ліквідації науково-дослідних установ, військових навчальних закладів Збройних Сил III або IV рівня акредитації та військових навчальних підрозділів інших державних вищих навчальних закладів;
ж) подає в установленому порядку пропозиції щодо представництва України у воєнно-політичних та військових органах відповідних міжнародних організацій;
з) здійснює в межах компетенції міжнародне співробітництво за воєнно-політичним, військовим, військово-технічним та іншими напрямами і з питань цивільно-військових відносин з відповідними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;
и) подає в установленому порядку пропозиції щодо укладення та денонсації міжнародних договорів України у військовій сфері, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру, забезпечує в межах компетенції виконання зобов’язань, узятих Україною за міжнародними договорами;
і) бере в установленому порядку участь у підготовці пропозицій і забезпечує виконання рішень про участь підрозділів Збройних Сил у міжнародних миротворчих операціях, надання військової допомоги іноземним державам, направлення підрозділів Збройних Сил до цих держав, допуск та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;
ї) здійснює в межах компетенції підготовку щорічної інформації про планування у сфері оборони згідно з міжнародними зобов’язаннями, які взяла на себе Україна в рамках ООН і ОБСЄ;
2) у питаннях здійснення воєнно-політичного управління Збройними Силами:
а) реалізовує політику держави у Збройних Силах, розробляє принципи будівництва, визначає напрями їх розвитку і підготовки у мирний та воєнний час;
б) контролює додержання законів та інших нормативно-правових актів у Збройних Силах;
в) забезпечує взаємовідносини Збройних Сил з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та громадянами;
г) проводить державну військову кадрову політику, забезпечує розвиток військової освіти і науки, зміцнення дисципліни, правопорядку та виховання особового складу;
д) реалізовує єдину державну політику з питань державної служби у Збройних Силах;
е) здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;
є) забезпечує реалізацію заходів демократичного цивільного контролю за Збройними Силами;
3) як орган військового управління під час здійснення адміністративного (повсякденного) управління Збройними Силами:
а) всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, застосування та підготовку до виконання покладених на них завдань;
б) виступає відповідно до визначених Генеральним штабом Збройних Сил потреб, вимог і пріоритетів замовником із державного оборонного замовлення на розроблення, виробництво, постачання, ремонт, знищення та утилізацію озброєння, військової техніки, військового майна і металобрухту, виконання робіт і надання послуг, а також на поставку матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву Збройних Сил;
в) забезпечує відповідно до потреб, визначених Генеральним штабом Збройних Сил, постачання Збройним Силам у межах коштів, передбачених державним бюджетом, матеріальних, фінансових інших ресурсів і майна, що не належать до державного оборонного замовлення, здійснює контроль за їх ефективним використанням;
г) приймає за поданням Генерального штабу Збройних Сил рішення про формування, переформування, розформування військових частин;
д) подає на затвердження Президентові України узгоджений з Кабінетом Міністрів України план дислокації Збройних Сил;
е) організовує накопичення озброєння, військової техніки, інших матеріальних ресурсів у непорушному запасі та мобілізаційному резерві, а також створення резерву військовонавчених людських ресурсів;
є) утворює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку призначені для забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил підприємства, установи та організації, контролює їх діяльність;
ж) здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, і надає Кабінету Міністрів України інформацію про результати інвентаризації військового майна Збройних Сил  за минулий рік;
з) забезпечує в установленому порядку здійснення господарської діяльності, керує економічною і фінансовою роботою у Збройних Силах;
и) реалізовує державну політику у сфері охорони інформації з обмеженим доступом у межах повноважень, передбачених законодавством;
і) здійснює капітальне будівництво, експлуатацію і ремонт житлового, казарменого та інших фондів, об’єктів воєнного призначення, забезпечує використання відповідно до законодавства земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил;
ї) забезпечує виконання вимог законодавства щодо додержання екологічної безпеки в діяльності Збройних Сил, їх установ та організацій, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міноборони України;
й) реалізовує державну політику з питань охорони праці в установах та організаціях Збройних Сил і на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери управління Міноборони України;
к) здійснює інспекційні заходи;
4. Виконує інші функції, пов’язані з реалізацією покладених на Міноборони України завдань.

5. Міноборони України має право:
залучати фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
утворювати в разі потреби за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади комісії та експертні групи, в тому числі з залученням фахівців на договірній основі;
брати участь у здійсненні контролю за підготовкою підприємств, установ та організацій усіх форм власності до виконання мобілізаційних завдань та за їх  виконанням;
одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів  виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
скликати в установленому порядку наради за участю представників органів виконавчої влади з питань, що належать до його компетенції;
установлювати заохочувальні відзнаки Міністерства.

6. Міноборони України при виконанні покладених на нього завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.

7. Міноборони України очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку Президент України.
На посаду Міністра оборони України призначається громадянин України, який має вищу освіту. Він може бути військовослужбовцем. Якщо Міністром призначено військовослужбовця, то за посадою він є Головнокомандувачем Збройних Сил.
Міністр як Головнокомандувач Збройних Сил несе відповідальність за виконання Збройними Силами своїх функцій і покладених на них завдань, йому підпорядковуються Головнокомандувачі видів Збройних Сил.
Міністр:
1) керує Міністерством, несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державної політики у сфері оборони і військового будівництва;
2) здійснює в мирний і воєнний час керівництво Збройними Силами;
3) спрямовує і координує як член Кабінету Міністрів України здійснення 
центральними органами виконавчої влади заходів з питань державної політики у сфері оборони, визначає політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи Міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей;
4) подає в установленому порядку Прем’єр-міністрові України пропозиції щодо призначення на посаду Державного секретаря Міноборони України (далі — Державний секретар) та Державного секретаря з питань міжнародного співробітництва;
5) погоджує здійснення Державним секретарем функцій з управління майном, яке перебуває у сфері управління Міністерства;
6) за поданням Державного секретаря:
погоджує пропозиції щодо призначення на посаду першого заступника та заступників Державного секретаря;
приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони України, розглядає та затверджує звіт Державного секретаря з цього питання;
погоджує пропозиції щодо утворення, реорганізації, ліквідації підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міноборони України, затвердження їх положень (статутів);
погоджує розподіл обов’язків між першим заступником і заступниками Державного секретаря;
7) призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міноборони України;
8) веде відповідно до наданих повноважень переговори та підписує міжнародні договори;
9) у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з військової служби військовослужбовців Збройних Сил, вносить подання про призначення на посади та  звільнення з посад вищого командування Збройних Сил;
10) присвоює в установленому порядку військові звання та вносить подання про присвоєння військових звань особам вищого офіцерського складу;
11) представляє в установленому порядку військовослужбовців та працівників Збройних Сил, які найбільш відзначилися, до нагородження державними нагородами та нагороджує відзнаками Міноборони України;
12) виконує інші функції відповідно до законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також інших нормативно-правових актів, що регламентують підготовку і застосування Збройних Сил.

8. Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, 
матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Міноборони України організовується Державним секретарем.
Організацію роботи з виконання завдань Міністерства у сфері міжнародного співробітництва та забезпечення відповідної діяльності Міністра здійснює Державний секретар з питань міжнародного співробітництва.

9. Державний секретар подає пропозиції Міністрові стосовно державної політики з питань оборони і військового будівництва, планування оборони держави, забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, постачання матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, складання проекту державного бюджету та формування державного оборонного замовлення, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Основними завданнями Державного секретаря є:
організація забезпечення виконання завдань, що належать до сфери діяльності Міноборони України;
забезпечення діяльності Міністра як керівника Міноборони України, члена Кабінету Міністрів України та члена Ради національної безпеки і оборони України;
здійснення поточної роботи, пов’язаної з виконанням покладених на Міноборони України завдань;
забезпечення стабільності та наступності у роботі Міноборони України.

Державний секретар відповідно до покладених на нього завдань:
1) організовує роботу центрального апарату Міноборони України, здійснює керівництво підпорядкованими структурними підрозділами;
2) готує та подає на затвердження Міністрові програми і плани роботи Міноборони України, організовує і контролює їх виконання, звітує про їх виконання перед Міністром;
3) забезпечує підготовку проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є Міноборони України, інших  документів та подає їх на розгляд Міністрові;
4) організовує розроблення нормативно-правових актів, що приймаються Міноборони України, та подає їх на підпис Міністрові;
5) організовує та контролює виконання законів України, актів і доручень 
Президента України та Кабінету Міністрів України, а також наказів та доручень Міністра;
6) у разі відсутності Міністра доповідає за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України законопроекти та інші питання на пленарних засіданнях Верховної Ради України, бере участь у заходах, що проводяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України;
7) забезпечує вирішення питань, що виникають у взаємовідносинах апарату Міноборони України з Адміністрацією Президента України, Апаратом Верховної Ради України, іншими державними органами;
8) забезпечує взаємодію апарату Міністерства із Секретаріатом Кабінету Міністрів України, апаратом Ради національної безпеки і оборони України та Генеральним штабом Збройних Сил;
9) забезпечує співробітництво Міноборони України з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, професійними спілками та іншими громадськими організаціями у процесі виконання завдань, покладених на Міністерство;
10) організовує діяльність Міноборони України в інформаційній сфері та забезпечує взаємодію з вітчизняними та іноземними засобами масової інформації;
11) координує і контролює роботу установ, організацій і підприємств, що належать до сфери управління Міністерства, та вживає заходів до забезпечення ефективності їх роботи;
12) за погодженням з Міністром приймає рішення щодо утворення, реорганізації і ліквідації підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міноборони України, затверджує їх положення (статути);
13) подає разом із начальником Генерального штабу Збройних Сил Міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство, забезпечує та контролює виконання рішень Міністра щодо розподілу цих коштів та звітує перед ним з цього питання;
14) розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на утримання центрального  апарату Міністерства, та інформує Міністра про їх використання;
15) організовує роботу з документами в Міністерстві;
16) вносить Міністрові пропозиції щодо структури Міноборони України, затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату, визначає ступінь відповідальності керівників цих підрозділів;
17) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством працівників центрального апарату Міноборони України за погодженням з Міністром, осіб патронатної служби — за пропозицією Міністра, військовослужбовців — у порядку, визначеному Міністром. Видає накази по особовому складу з питань проходження державної служби;
18) розглядає в установленому порядку питання щодо присвоєння працівникам центрального апарату Міноборони України відповідних рангів державних службовців, заохочення та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;
19) подає Міністрові пропозиції щодо призначення на посади першого заступника та заступників Державного секретаря;
20) здійснює, за погодженням з Міністром, функції з управління майном, яке знаходиться у сфері управління Міноборони України;
21) затверджує акти на списання матеріальних цінностей та коштів за номенклатурою та в обсягах відповідно до законодавства;
22) формує і затверджує кадровий резерв працівників центрального апарату Міноборони України, а також керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства. Забезпечує організацію їх навчання, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
23) забезпечує використання в установленому порядку гербової печатки Міноборони України;
24) виконує інші функції, пов’язані із забезпеченням діяльності Міноборони України.
Державний секретар має першого заступника і заступників. Державний секретар розподіляє за погодженням з Міністром обов’язки між першим заступником і заступниками Державного секретаря, визначає ступінь їх відповідальності.

10. Державний секретар з питань міжнародного співробітництва подає пропозиції Міністрові щодо перспективних напрямів міжнародного військового співробітництва; 
узгоджує з начальником Генерального штабу Збройних Сил питання стосовно укладення міжнародних договорів, планування, координації та контролю за виконанням завдань у сфері військового співробітництва, визначення можливостей Збройних Сил для участі в міжнародних миротворчих операціях.
Основними завданнями Державного секретаря з питань міжнародного співробітництва є:
організація виконання Міноборони України покладених на нього завдань щодо міжнародного співробітництва;
інформаційне забезпечення Міністра, інших керівників Міністерства та вищого командування Збройних Сил у цій сфері;
здійснення поточної роботи, пов’язаної з виконанням завдань міжнародного співробітництва;
забезпечення стабільності і наступності в роботі Міністерства у питаннях 
міжнародного співробітництва. Державний секретар з питань міжнародного співробітництва відповідно до покладених на нього завдань:
1) бере участь у межах своїх повноважень в оцінці воєнно-політичної обстановки, розробленні та проведенні воєнно-політичних заходів держави щодо запобігання виникненню конфліктних ситуацій воєнного характеру, які можуть мати негативні наслідки для безпеки України;
2) бере участь у підготовці пропозицій Міністрові щодо основних напрямів воєнної політики із забезпечення гарантій безпеки України від зовнішніх воєнних загроз;
3) забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо встановлення та розвитку взаємовигідних партнерських відносин зі збройними силами інших держав;
4) забезпечує виконання Міноборони України міжнародних зобов’язань України в галузі контролю над озброєннями;
5) організовує обгрунтування воєнно-політичної доцільності та можливості участі Збройних Сил у міжнародних миротворчих операціях, а також надання воєнної допомоги іншим державам;
6) організовує підготовку необхідних матеріалів та бере участь із правом дорадчого голосу в засіданнях Кабінету Міністрів України та урядових комітетів з питань міжнародного співробітництва;
7) забезпечує вирішення у межах своїх повноважень питань, що виникають у взаємовідносинах центрального апарату Міноборони України з Адміністрацією Президента України, Апаратом Верховної Ради України, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, іншими державними органами;
8) проводить аналіз, оцінку та готує пропозиції стосовно стратегії міжнародного співробітництва, організовує розроблення програм і планів такого співробітництва, координує та контролює їх виконання, а також координує роботу військових аташе у сфері міжнародного співробітництва;
9) організовує виконання та контролює реалізацію досягнутих домовленостей у сфері міжнародного співробітництва, аналізує стан міжнародного співробітництва і готує пропозиції щодо перспективних напрямів його вдосконалення;
10) організовує підготовку та погодження з апаратом Ради національної безпеки і оборони України, Міністерством закордонних справ України, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, іншими державними органами проектів угод, меморандумів, протоколів та інших документів у сфері міжнародного співробітництва;
11) організовує взаємодію Міноборони України з Міністерством закордонних справ України, Радою національної безпеки і оборони України, Постійним представництвом України при ООН, Постійним Представництвом України при міжнародних організаціях у Відні, Місією України при НАТО, іншими державними органами та органами міжнародних організацій з питань миротворчої діяльності;
12) готує разом з начальником Генерального штабу Збройних Сил України пропозиції Міністрові щодо напрямів підготовки підрозділів Збройних Сил до участі у миротворчій діяльності та організовує контроль за їх виконанням;
13) узагальнює практику застосування законодавства з питань міжнародного співробітництва, що належать до його компетенції, опрацьовує пропозиції щодо вдосконалення законодавства та подає їх на розгляд Міністрові;
14) координує діяльність органів військового управління в рамках державних програм співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору та Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО (994-002);
15) бере участь у заходах міжнародного співробітництва за воєнно-політичним, військовим та військово-технічним напрямами;
16) представляє Міноборони України у Національному комітеті України з питань роззброєння;
17) організовує діяльність Міністерства в інформаційній сфері з питань міжнародного співробітництва, забезпечує взаємодію з вітчизняними та іноземними засобами масової інформації;
18) виконує інші функції, пов’язані із забезпеченням діяльності Міноборони України у сфері міжнародного співробітництва.

11. Державного секретаря, його першого заступника та заступників, Державного секретаря з питань міжнародного співробітництва призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.
Державний секретар, його перший заступник та заступники, Державний секретар з питань міжнародного співробітництва призначаються на посади на строк повноважень Президента України.
На посади Державного секретаря, його першого заступника та заступників, Державного секретаря з питань міжнародного співробітництва можуть призначатися військовослужбовці.
Державний секретар та Державний секретар з питань міжнародного співробітництва підзвітні та підконтрольні Міністрові.
Державний секретар та Державний секретар з питань міжнародного співробітництва здійснюють керівництво підпорядкованими структурними підрозділами центрального апарату Міноборони України, а також військовими частинами, організаціями та установами, підпорядкованими зазначеним структурним підрозділам.
Державний секретар та Державний секретар з питань міжнародного співробітництва з питань, що належать до їх компетенції, видають накази і розпорядження організаційно-розпорядчого характеру та контролюють їх виконання.
Державний секретар та Державний секретар з питань міжнародного співробітництва мають право:
брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу під час розгляду питань, що належать до сфери діяльності Міністерства;
залучати в установленому порядку працівників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, утворювати робочі групи, скликати наради для розгляду питань, що належать до компетенції Міноборони України;
одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи, необхідні для виконання покладених на Міністерство завдань.

12. Міністр оборони України в межах повноважень Міністерства відповідно до законодавства видає накази і директиви, контролює їх виконання.
Накази і директиви з питань реформування та розвитку Збройних Сил, їх бойової і мобілізаційної готовності, оперативної та бойової підготовки, організаційних заходів та інспектування військ (сил) Міністр видає разом з начальником Генерального штабу Збройних Сил.
У випадках, передбачених законодавством, нормативно-правові акти Міноборони України, видані в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми  власності та громадянами.
Нормативно-правові акти Міністерства підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Міністр оборони України в разі потреби видає разом з керівниками центральних та  місцевих органів виконавчої влади спільні акти.
Міністр оборони України має право скасовувати та вносити зміни до наказів і директив підпорядкованих йому органів військового управління і військового командування.

13. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Міноборони України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку Збройних Сил у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра оборони України (голова колегії), Державного секретаря та його першого заступника, Державного секретаря з питань міжнародного співробітництва, начальника Генерального штабу Збройних Сил та його першого заступника, головнокомандувачів видів Збройних Сил за посадами. Членами колегії можуть бути також інші посадові особи, яких затверджує Президент України за поданням Міністра оборони України.
Положення про колегію затверджує Президент України за поданням Міністра оборони України.
Рішення колегії проводяться в життя наказами (директивами) Міністра оборони України.

14. Для розгляду питань наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах, їх реформування і розвитку, розвитку способів і форм підготовки, застосування та всебічного забезпечення Збройних Сил, військово-технічної політики Міністром оборони України утворюються воєнно-наукова та науково-технічна ради, до складу яких входять провідні вчені і висококваліфіковані фахівці.
У Міноборони України можуть утворюватися й інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр оборони України.

15. Гранична чисельність працівників центрального апарату Міноборони України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Структуру центрального апарату Міністерства затверджує Міністр за пропозицією Державного секретаря.
Штатний розпис, кошторис видатків Міноборони України затверджує Міністр за поданням Державного секретаря, погодженим з Міністерством фінансів України.

16. Міноборони України є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Глава Адміністрації Президента України В.МЕДВЕДЧУК 
  ПОЛОЖЕННЯ про Генеральний штаб Збройних Сил України

1. Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб) є головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України (далі - інші військові формування), та правоохоронними органами у межах, визначених законами України і нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України. В особливий період Генеральний штаб є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача (в разі її утворення).

2. Генеральний штаб у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-вр) і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами і директивами Міністра оборони України, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Генерального штабу є: стратегічне планування застосування Збройних Сил та інших військових формувань, 
координація і контроль за підготовкою до виконання завдань оборони держави;
організація підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них завдань;
організація і контроль за виконанням заходів, спрямованих на підтримання військ (сил) у постійній бойовій та мобілізаційній готовності, комплектування їх особовим складом, призов громадян на строкову військову службу, визначення потреб і ресурсів, необхідних для виконання покладених завдань, та контроль за їх одержанням;
організація взаємодії з міністерствами, іншими центральними  і місцевими органами виконавчої влади, радами оборони Автономної Республіки Крим та областей під час виконання завдань оборони держави;
забезпечення функціонування системи управління Збройними Силами та іншими  військовими формуваннями.

4. Генеральний штаб відповідно до покладених на нього завдань:
1) у питаннях реалізації державної політики у сфері оборони та планування оборони держави:
а) прогнозує тенденції розвитку форм і способів ведення воєнних дій та засобів збройної боротьби;
б) готує пропозиції щодо прийняття Президентом України, органами державної влади рішень про підготовку держави і Збройних Сил до оборони;
в) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони, стратегії воєнної безпеки, обгрунтовує напрями розвитку Збройних Сил;
г) розробляє пропозиції щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань підготовки і застосування Збройних Сил;
д) вносить пропозиції Міністерству оборони України щодо оборонного бюджету;
е) проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах підтримання в готовності і бойового застосування Збройних Сил;
є) розробляє план дислокації Збройних Сил, бере участь у його узгодженні з Кабінетом Міністрів України;
ж) здійснює стратегічне планування застосування Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів для оборони держави;
з) організовує територіальну оборону України;
и) здійснює контроль за станом бойової та мобілізаційної готовності,  боєздатності органів управління, з’єднань, частин, установ і організацій військових формувань та правоохоронних органів, призначених для підпорядкування органам військового управління в особливий період та для виконання завдань територіальної оборони;
і) бере участь у створенні системи управління державою в особливий період, створює систему управління Збройними Силами, іншими військовими формуваннями та підрозділами правоохоронних органів, призначеними для підпорядкування органам військового управління Збройних Сил в особливий період та для виконання завдань територіальної оборони;
ї) бере участь в організації та контролює підготовку системи зв’язку, комунікацій і в цілому території держави до оборони;
й) організовує використання національної системи зв’язку в інтересах оборони, здійснює відповідно до закону управління та регулювання у сфері використання радіочастотного ресурсу, виділеного для цілей оборони;
к) бере участь у розробленні мобілізаційного плану держави, контролює стан мобілізаційної підготовки державних органів, органів місцевого самоврядування, галузей економіки, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та виконання ними мобілізаційних завдань в особливий період;
розробляє мобілізаційний план Збройних Сил та схему мобілізаційного розгортання Збройних Сил і спеціальних формувань, призначених для передачі під час мобілізації до складу Збройних Сил, організовує розроблення мобілізаційного розгортання інших військових формувань;
л) визначає потреби в особовому складі, озброєнні, військовій техніці, матеріально-технічних, енергетичних, фінансових, інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних і водних ділянках, комунікаціях, фондах та майні, необхідних для належного виконання завдань Збройними Силами та іншими військовими формуваннями, контролює повноту і якість їх отримання;
м) бере участь в організації використання і контролю за повітряним, водним, інформаційним простором держави та здійснює його в особливий період;
н) здійснює координацію і контроль за підготовкою інших військових формувань та правоохоронних органів до виконання завдань оборони України;
о) визначає основні оперативно-стратегічні та оперативно-тактичні вимоги щодо якісних характеристик озброєння і військової техніки та розрахункову кількість основних видів номенклатури озброєння і військової техніки, необхідних для оснащення Збройних Сил;
п) організовує застосування засобів державного розпізнавання в державних органах, Збройних Силах, інших військових формуваннях, використання цих засобів на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності;
2) у питаннях оперативного управління Збройними Силами:
а) організовує підготовку Збройних Сил до виконання покладених на них завдань;
б) організовує участь військових частин Збройних Сил у заходах надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях та в заходах, що можуть здійснюватися у зоні надзвичайної екологічної ситуації, в разі їх проведення в установленому порядку;
в) організовує і забезпечує ефективне функціонування системи управління Збройними Силами та іншими військовими формуваннями, приховане управління військами (силами) і зброєю;
г) аналізує та оцінює обстановку в районах імовірних дій Збройних Сил; готує пропозиції для Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Головнокомандувача Збройних Сил та Ставки Верховного Головнокомандувача і на основі їх рішення розробляє й уточнює плани операцій Збройних Сил;
д) доводить до Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів, а в особливий період - і до міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, рад оборони Автономної Республіки Крим та областей накази і директиви Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, організовує їх виконання та здійснює контроль за їх реалізацією;
е) узагальнює досвід підготовки штабів, ведення бойових дій, розв’язання воєнних конфліктів, проводить порівняльну оцінку та готує пропозиції щодо підвищення бойових можливостей з’єднань, частин, підрозділів Збройних Сил, озброєння і військової техніки;
є) сприяє розвитку воєнного мистецтва, організовує виконання заходів щодо стратегічного забезпечення у Збройних Силах;
3) у питаннях адміністративного (повсякденного) управління Збройними Силами:
а) організовує комплектування Збройних Сил та інших військових формувань військовослужбовцями, призов громадян на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, прийняття на військову службу за контрактом, накопичення військовонавчених людських ресурсів;
б) здійснює загальне керівництво роботою, пов’язаною з організацією військового обліку громадян, та контроль за її станом в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від підпорядкування;
в) аналізує і розробляє (вдосконалює) організаційно-штатну структуру військ (сил), готує пропозиції щодо формування, переформування та розформування об’єднань, з’єднань військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил;
г) забезпечує реалізацію у Збройних Силах державної політики у сфері інформатизації, організовує і координує роботи зі створення єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил, впроваджує сучасні інформаційні технології в діяльність органів військового управління;
д) організовує, планує та координує наукову і науково-технічну діяльність у Збройних Силах;
е) забезпечує правопорядок та додержання військової дисципліни у Збройних Силах, здійснює заходи щодо зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень серед особового складу безпосередньо підпорядкованих йому органів військового управління та військ (сил);
є) організовує та забезпечує в межах компетенції міжнародне військове співробітництво Збройних Сил зі збройними силами інших держав, бере участь у міжнародному співробітництві за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, у підготовці пропозицій і реалізації рішень Президента України про участь миротворчих контингентів та персоналу Збройних Сил у міжнародних миротворчих операціях;
ж) забезпечує, згідно з міжнародними договорами в галузі роззброєння та контролю над озброєннями, інспекційну діяльність на території України та за її межами, збирає, опрацьовує інформацію та повідомлення відповідно до цих міжнародних договорів незалежно від підпорядкованості об’єктів інспектування;
з) планує та здійснює контроль за військовими перевезеннями всіх видів у державі в особливий період, а також перевезеннями, які здійснюються для Збройних Сил у мирний час;
и) організовує виконання заходів щодо забезпечення екологічної безпеки під час діяльності Збройних Сил;
і) організовує та контролює службу військ у Збройних Силах;
ї) організовує та контролює у Збройних Силах виконання заходів щодо забезпечення охорони інформації з обмеженим доступом, яка є власністю держави;
4) у питаннях виконання завдань особливого періоду, крім функцій, визначених у підпунктах 1-3 цього пункту:
а) координує здійснення заходів щодо мобілізації (демобілізації) у Збройних Силах та інших військових формуваннях, а також бере участь у підготовці й проведенні заходів, пов’язаних з мобілізацією (демобілізацією) в державі;
б) уточнює плани застосування Збройних Сил та інших військових формувань;
в) приймає в підпорядкування визначені органи управління, з’єднання, військові частини, установи інших військових формувань;
г) організовує стратегічне розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, взаємодію з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, радами оборони Автономної Республіки Крим та областей під час виконання завдань оборони держави;
д) здійснює управління угрупованнями військ (сил), створеними для проведення операцій Збройних Сил, і стратегічними резервами;
е) здійснює керівництво у сфері оборони та забезпечення громадського порядку в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, у межах, визначених відповідним законом;
є) бере участь в організації та контролює стан системи управління державою в особливий період;
5) виконує інші функції та реалізовує повноваження, що випливають із законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.

5. Генеральний штаб має право:
залучати фахівців Міністерства оборони України, інших центральних органів виконавчої влади, установ, організацій, підприємств (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до його компетенції;
одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад документи і матеріали для реалізації покладених на нього завдань;
залучати до навчань за згодою керівників інших військових формувань та правоохоронних органів їх органи управління, підрозділи і військові частини;
подавати до Міністерства оборони України або через нього вносити до Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів з питань планування оборони держави, які є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами;
скликати в установленому порядку наради за участю представників органів виконавчої влади з питань, що належать до його компетенції.

6. Генеральний штаб очолює начальник, якого призначає на посаду за поданням Міністра оборони України і звільняє з посади Президент України. На посаду начальника Генерального штабу призначається військовослужбовець.
Начальник Генерального штабу підпорядковується Міністрові оборони України. Якщо Міністр оборони України є Головнокомандувачем Збройних Сил, начальник Генерального штабу є першим заступником Головнокомандувача Збройних Сил. У разі коли Міністр оборони України є цивільною особою, начальник Генерального штабу є Головнокомандувачем Збройних Сил. Начальник Генерального штабу несе відповідальність за діяльність Генерального штабу, в межах повноважень здійснює управління військами (силами) через Генеральний штаб, головнокомандувачів видів Збройних Сил, начальників родів військ і спеціальних військ.Начальник Генерального штабу у разі виконання обов’язків Головнокомандувача Збройних Сил несе відповідальність за здійснення Збройними Силами своїх функцій та виконання покладених на них завдань.

7. Начальник Генерального штабу:
здійснює в межах повноважень оперативне управління Збройними Силами; 
керує приведенням Збройних Сил у вищі ступені бойової готовності, а також стратегічним розгортанням і застосуванням Збройних Сил та органів управління, з’єднань і військових частин інших військових формувань, переданих у підпорядкування відповідним органам військового управління Збройних Сил;
бере участь у реалізації державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва;
визначає організацію, повноваження і порядок діяльності структурних підрозділів Генерального штабу;
організовує розроблення проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань оборони, в тому числі проектів положень про головні командування видів Збройних Сил, оперативні командування, та подає їх на розгляд Міністрові оборони України;
присвоює в установленому порядку військові звання та вносить подання про присвоєння військових звань особам вищого офіцерського складу;
призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством працівників Збройних Сил, які працюють у Генеральному штабі, формує і затверджує кадровий резерв та в установленому порядку присвоює зазначеним працівникам відповідні ранги державних службовців, організовує підготовку, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Видає накази по особовому складу з питань проходження державної служби;
представляє в установленому порядку військовослужбовців, а також працівників Збройних Сил, які працюють у Генеральному штабі і найбільш відзначилися, до нагородження державними нагородами та відзнаками Міністерства оборони України;
забезпечує взаємодію структурних підрозділів Генерального штабу з центральним апаратом Міністерства оборони України;
здійснює в разі призначення Головнокомандувачем Збройних Сил безпосереднє керівництво Збройними Силами у мирний і воєнний час;
виконує інші функції відповідно до законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також інших нормативно-правових актів, що регламентують підготовку і застосування Збройних Сил.

8. Начальник Генерального штабу має заступників, які є військовослужбовцями. Заступників начальника Генерального штабу призначає на посаду Міністр оборони України за поданням начальника Генерального штабу.
Обов’язки заступників, їх повноваження та ступінь відповідальності визначає начальник Генерального штабу.

9. Начальник Генерального штабу в межах повноважень, установлених законами та іншими нормативно-правовими актами, видає накази, директиви військам (силам), організовує й контролює їх виконання. Він має право скасовувати та змінювати накази, директиви підпорядкованих йому органів військового управління і військового командування.

10. Фінансування видатків на забезпечення діяльності Генерального штабу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету через Міністерство оборони України. Гранична чисельність працівників Генерального штабу за поданням Міністра оборони України затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру Генерального штабу затверджує Міністр оборони України, а штатний розпис, кошторис та положення про структурні підрозділи Генерального штабу — начальник Генерального штабу.
Військовослужбовці, а також працівники Збройних Сил, які працюють у Генеральному штабі, за умовами грошового забезпечення та оплати праці прирівнюються до відповідних категорій військовослужбовців і працівників Збройних Сил, які працюють у Міністерстві оборони України.

11. Генеральний штаб є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Глава Адміністрації Президента України В. МЕДВЕДЧУК