журнал "Воєнна історія" #6(48) за 2009 рік

ДОСЛІДЖЕННЯ, ПОВІДОМЛЕННЯ

РОЗВИТОК БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ЗА ДОСВІДОМ ЗАСТОСУВАННЯ У ВІЙСЬКОВИХ ОПЕРАЦІЯХ ІЗРАЇЛЮ

Андрій ФЕЩЕНКО,
старший науковий співробітник державного науково-випробувального центру Збройних Сил України, полковник запасу

Залишаючись тривалий час районом діючих та «тліючих» воєнних конфліктів, Близький Схід став своєрідним полігоном для випробування нового озброєння і воєнної техніки. Саме після першого досвіду використання безпілотних літальних апаратів (БПЛА) на Близькому Сході військові всього світу зрозуміли значення цієї техніки в бойових діях.
Поступове становлення безпілотної авіації як одного з основних видів озброєння та військової техніки (ОВТ) тривало ще в період до 80-х років ХХ століття, коли Близький Схід, а точніше – Ізраїль розпочав власний тривалий процес створення та застосування різнотипних і різного призначення БПЛА, що врешті-решт привело Тель-Авів до світової першості, разом з США, в галузі безпілотної авіації.
Процес активного розвитку безпілотної авіації в Ізраїлі розпочався у 1982 році, коли ізраїльська армія ефективно застосувала БПЛА в операції «Мир Галілеї».
Арабо-ізраїльський конфлікт і бойові дії, які його супроводжували, відтоді практично не припинялися. Це були як окремі невеликі за масштабом сутички між Ізраїлем та озброєними формуваннями «Хезболлах» в Лівані, так і масштабні операції, такі як операція «Гідна відплата» 2006 року, де комплекси БПЛА були одним з основних видів ОВТ.
Початок розвитку БПЛА в Ізраїлі було покладено ще у 1970 році, коли Тель-Авів таємно закупив у США 12 примітивних БПЛА Firebees Model 124I («Мабат»), на базі яких була створена перша ескадрилья безпілотних машин (200-а ескадрилья). Перший виліт БПЛА «Мабат» в Ізраїлі відбувся 13 серпня 1971 року, а бойові вильоти почалися у вересні 1971 року. У жовтні того ж року до бойового складу 200-ї ескадрильї були поставлені 27 БПЛА MQM-74A Chukar виробництва американської фірми Northrop, які отримали в Ізраїлі назву «Телєм». Завданнями ескадрильї були визначені аерофотозйомка в районах, що прикриті ЗРК противника (за допомогою БПЛА «Мабат»), та дезорієнтація ЗРК за допомогою хибних цілей (БПЛА «Телєм») [1].
Саме початок 70-х років став переломним періодом в історії розвитку БПЛА, який ознаменувався першими регулярними бойовими застосуваннями ізраїльських БПЛА.
Актуальність створення та масового виробництва подібних машин виникла перед Ізраїлем після війни 1973 року. Тоді ізраїльські ВПС зазнали серйозних втрат через системи протиповітряної оборони арабських держав, які використовували радянське озброєння. Розвідка за допомогою звичайних літаків стала проблематичною і ризикованою. І вже в середині 70-х років ізраїльські компанії Israel Aircraft Industry (IAI) та Malat розробили тактичні розвідувальні БПЛА Mastiff та Scout, які армія Ізраїлю вперше успішно застосувала у 1982 році в ході операції «Мир Галілеї» [2].
Успіх армії Ізраїлю в операції «Мир Галілеї», де їй протистояли не тільки палестинські терористичні формування, а й регулярні сірійські війська, та ефективне застосування в операції БПЛА багато в чому зумовили позиції Ізраїлю як одного з лідерів світового ринку безпілотної авіації. В ході операції ізраїльська армія вперше застосувала тактичні розвідувальні БПЛА для знищення об’єктів системи ППО противника.
До складу угруповання радянсько-сірійських військ, що протистояло ЦАХАЛу,
входили чотири бригади ППО, оснащені зенітно-ракетними комплексами (ЗРК) «Квадрат», С-75М «Волга» і С-125М «Печора» – загалом 24 зенітно-ракетні дивізіони, розгорнуті щільним бойовим порядком протяжністю 30 км по фронту і 28 км в глибину. Обслуговування комплексів і управління системою ППО здійснювали радянські офіцери. Основним призначенням цих сил було прикриття сірійських військ в ліванській долині Бекаа, де було сконцентровано не менше 600 танків.
Операція по знищенню засобів ППО противника почалася о 4.00 ранку 9 червня 1982 року. За 4 години до першого удару ізраїльські ВПС підсилили ведення всіх видів розвідки (радіотехнічної, радіолокації, телевізійної) тактичними літаками, літаками ДРЛВ, РТР і БПЛА AQM-34, Mastiff і Scout. Зазначені БПЛА використовувалися для розвідки поля бою і спостереження. Для виконання цього завдання деякі модифікації БПЛА були обладнані телевізійною камерою і системою зв’язку, здатною передавати диспетчеру на землі безперервний потік зображень. Інші модифікації БПЛА були обладнані відбивачами радіочастотного випромінювання, які відображали випромінювання РЛС такої інтенсивності, неначе це були ударні літаки. Безпілотні апарати також перехоплювали і аналізували випромінювання РЛС противника і ретранслювали їх на наземні станції або літаки в повітрі. Деякі з БПЛА були обладнані лазерами для підсвічування цілей, призначених для атаки ракетами з лазерним наведенням. Операція придушення ЗРК почалася серією розвідувальних польотів БПЛА оснащених телевізійними камерами. Як тільки один з них знаходив батарею ЗРК і передавав її зображення наземному командуванню, в повітря підіймалися ще два БПЛА, один – як хибна ціль, що імітує атакуючий літак, щоб примусити батарею ЗРК включитися на випромінювання, другий – оснащений апаратурою для перехоплення випромінювання РЛС ЗРК, його аналізу і ретрансляції на борт літаків E-2C Hawkeye, обладнаних РЛС раннього виявлення і засобами РЕБ.
Одержана інформація про параметри випромінювання оброблялася бортовими комп’ютерами літаків, щоб видати в масштабі реального часу дані наведення протирадіолокаційних ракет. Після цього здійснювався пуск протирадіолокаційної ракети по виявленому об’єкту.
Коли противник вимикав свої РЛС, позбавляючи ізраїльські ракети електромагнітного променю самонаведення, ізраїльтяни піднімали в повітря БПЛА з лазерним цілевказателем і ударні літаки, озброєні ракетами з лазерною ГСН AGM-65 Maverick. Одразу ж після ураження РЛС осліпла батарея ЗРК атакувалася касетними бомбами, які знищували і ЗУР, і засоби їх транспортування.
Таке незвичайне використання БПЛА дозволило ізраїльтянам без втрат з свого боку знищити майже всі батареї радянських ЗРК у цьому районі.
Відтак, з 1982 року в збройних силах Ізраїлю почали широко використовуватись БПЛА. Основними задачами, що вирішувались за допомогою цих апаратів, були: виявлення цілей; оцінка збитку, нанесеного противнику повітряними ударами; проведення спільних операцій з пілотованими літаками і наземними частинами. Крім того, БПЛА використовувались для відстеження в прикордонних районах підрозділів терористів і бойових машин реактивної артилерії.
Для виконання покладених завдань БПЛА були обладнані спеціальною розвідувальною апаратурою. Зокрема, БПЛА Mastiff був обладнаний відеокамерою і був здатний передавати інформацію в реальному часу. Крім розвідувального, апарат розроблявся ще в декількох варіантах: як мішень та хибна ціль, і залишався на службі ізраїльської армії до початку 1990-х років.
БПЛА Scout були обладнані телевізійною камерою Tamam з телефотолінзою та системою передачі даних в масштабі реального часу. Крім того, на БПЛА могла додатково встановлюватись панорамна камера та інфрачервоний датчик переднього огляду Tadiran Moked 400.
У 1981 році на базі БПЛА Scout був розроблений безпілотний апарат Scout II, а в 1985 році — БПЛА Pioneer, які в цьому ж році пройшли перевірку в реальних бойових умовах під час війни в Лівані. Справжнім визнанням успішності БПЛА Pioneer можна вважати закупівлю США більше 200 таких машин, які у 1991 році склали основу угруповання безпілотної авіації США в Іраку [3].
Аналіз бойових дій Ізраїлю у 1982 році свідчить, що при вирішенні завдань розвідки дуже складно було вирішити питання забезпечення цілодобового спостереження за полем бою та об’єктами противника. Для цього необхідна була велика кількість БПЛА і відповідне розвідувальне обладнання, яке дозволяло вести розвідку в будь-який час доби і передавати інформацію на наземні пункти в реальному часі. Тому після 1982 року почалося удосконалення БПЛА. Зокрема, було збільшено тривалість та висоту польоту, збільшено масу та розширено можливості корисного навантаження, удосконалено наземні станції управління.
Як результат до кінця 80-х років наземні станції управління польотом БПЛА були оснащені новою сучасною обчислювальною технікою, що дозволило скоротити склад бойового розрахунку з трьох до двох чоловік. До складу бортового радіоелектронного обладнання БПЛА були включені датчики, що забезпечили цілодобове ведення видової розвідки, та лазерний приціл. Тривалість польоту БПЛА була поступово збільшена до 24–36 годин. Так, якщо під час конфлікту в Лівані у 1982 році максимальна тривалість перебування БПЛА у повітрі складала 4,5–6 годин, то наприкінці 90-х років вона складала вже 10–12 годин у БПЛА Searcher II. Аналогічний безпілотному апарату Searcher БПЛА Hermes-450 вже міг знаходитися в повітрі до 20 годин, експериментальний двомоторний Hermes-1500 – більше 24 годин, а БПЛА Heron/Eagle, паливні баки якого розміщені в крилі, — більше 50 годин.
На підставі аналізу застосування свого першого БПЛА Scout ізраїльська фірма Malat розробила в 1985 році багатоцільовий розвідувальний БПЛА тривалого польоту Searcher, який забезпечував цілодобове отримання розвідувальної відеоінформації в реальному масштабі часу.
Вдосконалений варіант цього апарату, що отримав найменування Searcher II, був оснащений телевізійною камерою та ІЧ системою переднього огляду і був здатний забезпечувати надходження розвідувальних даних протягом 12 годин перебування у повітрі. На БПЛА Searcher II, вперше показаному в червні 2000 році на авіаційній виставці в Ле-Бурже, була встановлена РЛС з синтезованою апертурою та індикацією наземної рухомої цілі EL/M-2055. Ця станція була першою РЛС такого типу, установка якої була можлива на БПЛА з масою і габаритами такими, як у Searcher II (довжина — 5,85 м; розмах крила — 8,56 м; стартова маса — 426 кг). БПЛА Searcher став одним з довгожителів у безпілотній авіації і його сучасна модифікація Searcher Mk II-J продовжувала успішно застосовуватися у Афганістані після 2007 року [4].
Після проведення відповідних доробок ефективність БПЛА при виконанні завдань розвідки збільшилася в 2–3 рази. Командування ВПС Ізраїлю дійшло висновку про необхідність поступової заміни пілотованої авіації БПЛА, що практично і було зроблено на початку ХХІ століття. Так, у 2005 році з 28 тис. годин, які налітали апарати ВПС країни, виконуючи бойові завдання, 18 тис. годин належать БПЛА. Більшість місій БПЛА складали розвідувальні та патрульні польоти над сектором Газа. Як відмічали представники ВПС Ізраїлю, застосовуючи БПЛА замість звичайних літаків, командування зберегло не тільки пілотів, але й підвищило ефективність розвідувальної авіації. На думку військових фахівців Ізраїлю, у середньому один БПЛА був здатен замінити три звичайних літаки-розвідники. Таке ж співвідношення спостерігалося під час дозорних місій: два БПЛА були спроможні тримати під контролем місцевість, яку раніше патрулювали шість пілотованих ЛА [5].
Для ведення повітряної розвідки на бригадному рівні в Ізраїлю використовувався БПЛА ближньої дії Mini-V, розроблений відділенням Silver Arrow компанії Elbit Systems. БПЛА зі стартовою вагою лише 55 кг та максимальною висотою бойового застосування 4000 м був оснащений сучасною розвідувальною апаратурою. Як розвідувальна апаратура використовувалась стабілізована оптико-електронна система ESP-1H, до складу якої входили відеокамера на приладах із зарядним зв’язком, яка мала об’єктив із змінною фокусною відстанню (50–300 мм), і шістнадцятиміліметровий ширококутний фотоапарат покадрової зйомки. Пуск БПЛА здійснювався пружинною системою з рейкової пускової установки, а посадка за допомогою парашута. Пускова установка розміщувалась на даху транспортної машини, з якої здійснювалося управління польотом БПЛА [6].
Для придушення системи ППО противника сили оборони Ізраїлю використовували ударний БПЛА Harpy, призначений для ураження РЛС. Принцип дії БПЛА Harpy полягав в тому, що якщо під час атаки РЛС переставала працювати на випромінювання, Harpy припиняв атаку і повертався в режим патрулювання заданого району. До складу батареї БПЛА входили три пускові установки і 54 безпілотних літальних апарати (по 18 БПЛА на кожну пускову установку). На підставі успішного застосування Harpy, військові фахівці Ізраїлю вивчали можливість використання БПЛА для знищення пускових установок тактичних балістичних ракет.
Розробку висотних розвідувальних БПЛА фахівці відділення Silver Arrow вважали дуже дорогою. Тому вони обмежувалися створенням середньовисотних безпілотних апаратів Hermes 1500, призначених для патрулювання в приморських районах. БПЛА Hermes 1500 зі стартовою вагою близько 1500 кг були здатні перебувати у повітрі до 24 годин, розвивати швидкість до 222 км/год. і виконувати польоти на висоті 7600 м. У якості розвідувальної апаратури використовувалась телевізійна камера, розроблена компанією Elta, та РЛС з синтезом апертури EL/M-2055. Свій перший політ БПЛА Hermes 1500 здійснив у 1998 році.
Чергове протиборство між Ізраїлем та Ліваном (12.07 – 25.08.2006 року) почалося вранці 12 червня, коли озброєні формування «Хезболлах» обстріляли ізраїльські населені пункти та атакували позиції їх ЗС на лівано-ізраїльському кордоні. Вже через дві години після цього ізраїльські розвідувальні і розвідувально-диверсійні підрозділи перетнули кордон і вторглися в прикордонні ліванські райони, а бойові кораблі увійшли до територіальних вод країни. Артилерія і авіація завдали удару по об’єктах «Хезболлах», а також по інфраструктурі Лівану. Одночасно в район кордону терміново почалося перекидання формувань сухопутних військ для створення там наступального угруповання. Була організована повітряна і морська блокада Лівану. Почалася операція, яка отримала кодову назву «Гідна відплата» (на івриті – «Сахар холем»).
Згідно повідомлень ліванських і палестинських ЗМІ, під час конфлікту 2006 року збройні сили Ізраїлю для нанесення точних ударів по цілях почали застосувати ударні БПЛА. Але офіційно міністерство оборони Ізраїлю відмовлялось коментувати ці повідомлення [7]. Проте керівництво збройних сил Ізраїлю підтвердило, що БПЛА відігравали важливу роль в ході всього конфлікту з Ліваном. Всього було проведено 1350 бойових вильотів БПЛА, які налітали більше 20 тис. годин, виконуючи завдання по спостереженню, розвідці, збору розвідувальних даних та виявленню цілей.
Під час бойових дій застосовувалися середньовисотні БПЛА Hermes-450 з великою тривалістю польоту розробки фірми Elbit, що знаходились на озброєнні ізраїльських ВПС. За заявою представників Elbit, зазначені БПЛА забезпечували збір для наземних військ розвідувальної інформації та підвищували їх ситуативну обізнаність, зокрема визначали місцезнаходження та ідентифікували ракетні пускові установки, забезпечуючи їх подальше знищення. В ході операцій три БПЛА Hermes-450 зазнали аварії через технічні неполадки та помилки операторів.
Інтенсивно застосовувалися під час конфлікту БПЛА Mahatz-1 (Xeron-1) розробки Israel Aircraft Industries. Наліт цього БПЛА, який призначався для поступової заміни БПЛА Searcher Mk.1 і Mk.2, в різних розвідувальних операціях в денний і нічний час склав декілька тисяч годин [8].
БПЛА Mahatz-1 розрахований на розташування корисного навантаження масою 250 кг, зокрема стабілізованого багатоцільового комплекту ТВ/ІЧ датчиків фірми Tamam, розвідувального датчика DSP-1 фірми Controp, багатоцільової РЛС EL/M-2055 з синтезованою апертурою, апаратури для ведення РЕБ та приймальних пристроїв сигналів супутникового зв’язку.
Що стосується застосування міні-БПЛА, компанія Rafael Armament Development Authority за власною ініціативою в інтересах наземних військ розгорнула в районах бойових дій декілька систем Skylight-B. БПЛА Skylight-B, які розраховані на запуск з катапульти, мають максимальний радіус дії 12 км, тривалість польоту 90 хвилин на висоті 90–610 м, розгортались на рівні батальйонів і могли застосовуватись при несприятливих метеорологічних умовах. Як корисне навантаження апарати несли стабілізований мініатюрний комплект D-STAMP (Day Stabilised Miniature Payload) розробки фірми Controp, який призначений для роботи в масштабі реального часу.
Крім того, в ході конфлікту для підтримки операцій підрозділів спеціального призначення і наземних військ застосовувався конкурент БПЛА Skylight B – міні-БПЛА Skylark (розробки компанії Elbit), який проходив оціночні випробування у військах.
Ізраїльська армія активно застосовувала БПЛА для стеження за лідерами та угрупованнями бойовиків терористичної організації ХАМАС. Так, ввечері 17 квітня 2004 року ізраїльські розвідувальні БПЛА виявили лідера ХАМАС Абд-аль Азиза Рантісі, коли він у супроводі охорони сідав у власне авто. Через декілька хвилин на шляху руху автомобіля з’явився бойовий вертоліт, який випустив дві ракети, що знищили всіх, хто був у авто. Після цього епізоду керівництво ХАМАС прийняло рішення не оголошувати прізвища нових лідерів з метою їх безпеки [9].
Дії БПЛА під час лівано-ізраїльського конфлікту не можна назвати односторонніми, тобто тільки ізраїльськими. Так, на початку серпня 2006 року ізраїльські війська збили над Середземним морем БПЛА, що належав «Хезболлі». Перше вторгнення «Хезболли» в повітряний простір Ізраїлю із застосуванням БПЛА було зареєстроване ще наприкінці 2004 року [10].
У відеофільмі, що був знятий ізраїльтянами з великої висоти безпосередньо над місцем перехоплення ліванського БПЛА, присутні кадри атаки ізраїльського літака F-16. Майже на паралельному курсі з нього був здійснений пуск ракети, імовірніше всього Piton-4, керованої з нашлемного прицілу. Ракета відразу ж розвернулася більш ніж на 100° і атакувала БПЛА (за оцінкою експертів, це був БПЛА Ababil іранського виробництва) після того, як винищувач пролетів мимо.
За заявами представників «Хезболли», зазначений БПЛА міг доставити 40–50 кг вибухівки в глиб території Ізраїлю, але американські фахівці піддали це сумніву: при розмаху крила 3–3,25 м потужність двигуна такого БПЛА не може перевищувати 25 к.с. [11].
На підставі отриманого досвіду під час конфлікту 2006 року ВПС Ізраїлю внесло певні корективи у перспективні плани відносно безпілотних літальних апаратів. З одного боку, почала розглядатися можливість їх заправки паливом у польоті, а з іншого – застосування як безпілотних паливозаправників. Можливість заправки безпілотних апаратів у польоті повинна була дозволити збільшити тривалість і радіус їх застосування, а також знизити кількість БПЛА, які необхідні для виконання конкретного завдання.
За результатами воєнних дій на території Лівану ізраїльські військові дійшли висновку щодо необхідності розробки безпілотного рятувального вертольоту та створення БПЛА тилової підтримки. Зазначені БПЛА будуть здатні доставляти боєприпаси та майно, які необхідні передовим частинам, евакуювати поранених з поля бою, вести спостереження за переміщенням противника та контролювати транспортні артерії [12].
Досвід бойових дій ізраїльської армії показав, що в швидкоплинній обстановці бою БПЛА можуть ефективніше, ніж пілотовані літаки, вирішувати задачі ведення повітряної розвідки в інтересах всіх ланок управління – від командира роти, бригади до найвищого командування. БПЛА стали ключовим елементом в інформаційних війнах, який не тільки забезпечує командування інформацією з поля бою у реальному часі, а й здатен атакувати наземні та повітряні цілі.

Джерела

1.    Трагедия Бейрута / Великие битвы ХХ века / Авторы-составители: О.М. Чернякевич, И.Н. Чернякевич, И.С. Чернякевич. – М.: Мартин, 2002. – С.407–413.
2.    Малинин С.А. Радиоэлектронная борьба // Независимое военное обозрение. – 2003. – №11.
3.    Афинов А. Беспилотная воздушная разведка // Зарубежное военное обозрение. – 1997. – №5. – С.33–37.
4.    Серенко А. Коалиция НАТО в Афганистане сжимает «небесный кулак» для удара. – http://www.afghanistan.ru. – 04.05.2003.
5.    World Tribune: ВВС Израиля обходятся без пилотов. – 5.05.06.
6.    Чуприн К. Летающие роботы Поднебесной // Независимое военное обозрение. – 2005. – №27. – С.5.
7.    Новостная лента: Авиация, космос, вооружения. – http://www.arms-tass.su. – 2006. – 3 вересня.
8.    Новостная лента: Авиация, космос, вооружения. – http://www.arms-tass.su. – 2006. – 12 грудня.
9.    Млечин Л.М. Моссад. Тайная война. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2005. – 511 с.
10. Новостная лента: Авиация, космос, вооружения. – http://www.arms-tass.su. – 2005. – 29 грудня.
11. Новостная лента: Авиация, космос, вооружения. – http://www.arms-tass.su. – 2006. –3 вересня.
12. Конев О. Применение БЛА в ВС США в 2007 году // Зарубежное военное обозрение. – 2008. – №4. – С.72.

До змісту журналу "Воєнна історія" #6 за 2009 рік