Зміст журналу "Воєнна історія" #4-6 (34-36) за 2007 рік

ДОСЛІДЖЕНННЯ, ПОВІДОМЛЕННЯ

Морський тероризм: чинники розвитку

Сергій СОКОЛЮК,
капітан 2 рангу, ад’юнкт Національної академії оборони України

Зарубіжні та вітчизняні фахівці, досліджуючи морський тероризм, вирізняють низку чинників, які визначають його розвиток. Дехто з них найбільш вираженими вважають політичні, економічні, юридичні чинники, розглядаючи їх лише стосовно одного з проявів тероризму на морі піратства, інші зосереджують увагу переважно на терористичному аспекті. Відтак, єдиний підхід в розгляді цієї проблеми на сьогодні відсутній, з чого випливає необхідність узагальнити погляди експертів щодо чинників, які визначають розвиток морського тероризму, та провести їх класифікацію.
Доповнюючи першу групу суспільною складовою, очевидно, доцільно буде розглянути її як групу суспільнополітичних чинників. Поперше, внаслідок розпаду колоніальної з 60х рр. [20, с.113] та соціалістичної системи з кінця 80х років ХХ ст. активізувалися міжнародні та внутрішньодержавні конфлікти [14, с.14; 42, с.1], значно зросла політична нестабільність у різних, зокрема, прибережних регіонах світу, у прилеглих водах яких відбулося близько 90% терористичних нападів [33, с.55].
Морське середовище, яке стало особливо чутливим до сучасних викликів і загроз [42, с.2], стало ареною, на яку сторони конфліктів часом намагалися переносити дії, під час яких вони не тільки протистояли, а й атакували різні елементи морської інфраструктури торгівельні судна, платформи з видобутку нафти чи газу тощо, як це було, наприклад, під час Іраноіракської війни 19801988 рр., внаслідок чого сторони зазнали значних економічних збитків і втратили понад 1,5 млн. осіб загиблих [8, с.334].
До таких районів фахівці відносять міжнародні і територіальні води, що омивають півострів Індостан, острів Цейлон, архіпелаги ПівденноСхідної Азії, країни "Африканського Рогу", Близького Сходу, Центральної і Латинської Америки, район Гвінейської затоки (прибережні води Ліберії, СьєрраЛеоне, Буркіна Фасо, Нігерії) [20, с.65; 22; 25]. Наприклад, якщо у 2006 році в районі Східної Африки було здійснено 31 напад на судна чи спроб учинити напад проти 49 за 2005 р. [49], то тільки за 10 місяців цього року у водах Сомалі відбулося 27 подібних випадків проти восьми у 2006му. У цілому, жовтень 2007 р. характеризувався зростанням активізації сомалійських піратів, які обстріляли і захопили близько 10 суден [11].
Яскравим доповненням до цієї статистики стали нещодавні напади морських піратів на цивільні судна в цьому регіоні, до складу екіпажів яких входили громадяни України (табл. 1, яку складено за матеріалами [10; 12; 49]).
Подруге, зростанню насильства на морі сприяло суттєве зменшення присутності в океанах державних морських сил, що пов'язано із завершенням "холодної війни". Так, у часи глобального суперництва між соціалістичною і капіталістичною системами активно проводилися маневри радянського ВМФ і, паралельно з ним американського та країн НАТО. Крім того, якщо кораблі та судна ВМФ СРСР знаходилися в районах пунктів маневреного базування, наприклад, біля Анголи, Лівії, Сирії, Куби, В'єтнаму [1, c.3], то поряд знаходилися військові кораблі США чи інших країн НАТО. Відтак, присутність військових кораблів різних держав так чи інакше посилювала безпеку цивільного судноплавства, а відповідно, дії морських терористів у контрольованих державними військовими формаціями районах були суттєво обмежені [43], пірати і морські розбійники були позбавлені оперативного простору [6, c.4]. З часом, через соціальноекономічні катаклізми Росія, як правонаступниця СРСР, не змогла утримувати військовоморські угруповання у віддалених районах Світового океану, і відповідно там було зменшено присутність військових флотів країн західного альянсу, внаслідок чого утворене вільне місце зайняли морські терористи, партизани і пірати [17, c.21; 24]. На зміну колишнім ідеологічним прийшли протиріччя національнорелігійні, більш небезпечні, оскільки набагато менше підпорядковані будьякій (у тому числі геополітичній) логіці, що призвело до зростання суспільнополітичної та військової напруженості [8, c.493].
Одночасно, після закінчення "холодної війни", протягом 90х років ХХ початком ХХІ ст. склалася тенденція до скорочення чисельності корабельного складу ВМС [17, c.20]. Провідні морські держави почали проводити заходи зі скорочення своїх військових флотів у зв'язку зі зміною воєннополітичної ситуації у світі, появою нових оперативних завдань, а головне, обмеженістю ресурсів на їх утримання і будівництво [34].
Потретє, з розпадом біполярної моделі світу відбулися суттєві зміни у моральних цінностях людей, процеси перетворення і хаотичних реформ у силових структурах залишили безробітними значну кількість висококваліфікованого персоналу охоронних підрозділів, розвідувальних служб і підрозділів спеціального призначення [36, c.31]. Моральний крах і економічна криза сприяли тому, що чимало фахівців зі спеціальними навичками поповнили злочинний контингент. Особливого поширення це набуло у морському і піратському середовищі регіону Африки та ПівденноСхідної Азії, що суттєво посилило їхній потенціал [45, c.106].
Почетверте, все більше морський тероризм переплітається з піратством, яке стає ключовою тактикою терористичних груп [44]. Посуті, піратство стало інструментом для транснаціонального тероризму [39]. Пірати поступово перетворюються у терористів, оскільки піратська діяльність, пов'язана з поширенням наркотиків, торгoвлею людьми тощо, є одним із джерел фінансування терористичної діяльності [21, c.18]. Так, у Сомалі тероризм тісно поєднався з морським піратством, на Корсиці терористичні групи контактують з сицилійською мафією [4, c.23; 31]. Філіппінська терористична організація "Абу Сайяф", організовуючи свої операції на морі, прикривається піратською активністю в регіоні ПівденноКитайського моря та архіпелажних водах [37]. Класичним є приклад Індонезії, де повстанці з розташованої на заході острова Суматра провінції Ачех не обмежилися атаками на урядові сили на суші, вони розпочали також дії на морі, стягуючи так званий "революційний податок" від кораблів, які наближаються до Малаккської протоки [17, с.23; 37].
Поп'яте, рівень підтримки місцевим населенням і етнічними державами є досить суттєвим чинником функціонування і розвитку морського тероризму від пасивного переховування до активної підтримки [50, с.18]. Відмічено, що сучасні терористи часто це навчені воєнізовані групи, що мають військові бази й одержують підтримку від націй і урядів. [18]. Ізольована група, що не має підтримки серед населення, та проти якої застосовуються поліцейські і збройні сили, зазвичай, приречена на поразку (Італія, Франція, Бельгія, Греція та інші країни). Але якщо йдеться про групи, які мають значну підтримку в суспільстві (навіть якщо суспільство не підтримує форми дій, а допомагає групам), то тут виникають проблеми складнішого порядку. [27, с.58].
Наприклад, "морські тигри" з руху "Тигри визволення Таміл Ілама" (LTTE) спираються на підтримку сепаратистськи налаштованих тамілів [5], ісламські близькосхідні терористичні угруповання існують і діють завдяки підтримці палестинського населення. У деяких країнах піратство має певну квазіофіційну природу владою надається прихована підтримка піратства:
на Філіппінах заняття морських офіцерів рекетом через злидарські заробітки;
у Сомалі, де з 1991 р. фактично відсутній центральний уряд, піратством відверто займається служба берегової охорони і торговельні судна змушені триматися не ближче 50 миль від узбережжя;
у СьєрраЛеоне, біля узбережжя якої рибалки СьєрраЛеоне, Сенегалу, ГвінеїБісау, Іспанії, Португалії і Південної Кореї регулярно зазнають піратських нападів [25].
Економічні чинники стимулюють переважно розвиток такого різновиду морського тероризму, як піратство.

Поперше, бурхливий розвиток торгoвельного мореплавства з 19601970х рр. та останні 510 років, значне зростання кількості і тоннажу корабельного складу, привабливість морських територій, шляхів та портів для терористів викликало значне поширення морського тероризму [42, c.12]. Так, морські сполучення посідають чільне місце в сучасній глобальній економіці 80% світової торгівлі здійснюється саме через них. Західна Європа, наприклад, на 50% залежить від імпорту енергоносіїв морським шляхом. Хоча для морських терористів, на відміну від суходолу, набагато складніше знайти необхідні значущі цілі і планувати та готувати такі операції [47] і через це тільки 2% загального числа терористичних актів, учинених різними організаціями, мали місце на морі або були спрямовані проти морської економічної інфраструктури, наслідки вчинених ними акцій були досить значними [42, c.9].
Уразливість військовоморського і комерційного судноплавства від тероризму на морі достатньо переконливо була продемонстрована 12 жовтня 2000 р. атакою, організованою членами терористичної організації "АльКаїда" на американський ескадрений міноносець КРЗ "Коул", який зайшов для заправки пальним до порту Аден (Ємен) [23; 33, с.47; 35], що негайно підштовхнуло інші терористичні групи в Азії і на Середньому Сході до організації інших подібних акцій на морі та стимулювало їх інтерес до технічних засобів проведення морських терористичних актів [19, с.5; 33, с.49] (див. табл. 2, яку складено за матеріалами [2, 7, 13, 16, 23, 25, 29, 33, 41, 43]).
Атака на танкер "Лімбург" (внаслідок атаки терористів у море вилилося близько 100 тис. барелів нафти) [38] та катастрофа американського танкера біля узбережжя Аляски у 1989 р., коли в затоці Кука за борт вилилося понад 49 тис. тонн нафти підтвердили, що збитки від екологічної катастрофи і витрат на ліквідацію її наслідків можуть бути дуже значними. Загальних збитків нанесено на суму понад 10 млрд. дол., померло понад 500 осіб, з 28 постраждалих видів тварин відновлено тільки два види [9, с.57].
22 % суден, які зазнали нападів у морі в 2003 році, становили танкери [43]. Всього ж за останні 10 років було атаковано судна понад 60 країн у територіальних водах 56 держав [12]. За оцінками експертів, сьогодні реальні загальні збитки внаслідок морських нападів складають на рік, за різними оцінками, 1618 млрд. доларів [38; 48].
Подруге, у деяких районах світу піратство є невід'ємною частиною місцевого способу життя і культури, звичайним, хоча і незаконним способом заробітку. Так, піратська діяльність сомалійців біля узбережжя Східної Африки, жителів прибережних районів деяких країн Латинської Америки, філіппінців та індонезійців, інших народів ПівденноСхідної Азії фактично є засобом їх існування [24; 25]. У деяких латиноамериканських країнах (наприклад, у Колумбії, Перу, Болівії та ін.) піратство є одним з ланцюжків мережі наркобізнесу [20, c.14; 22].
Потретє, процвітанню піратства сприяє приховування фактів піратських нападів капітанами і судновласниками, оскільки офіційне розслідування призводить до втрати часу, простою судна і, отже, грошових втрат [44]. Так, за оцінками деяких експертів, майже третина усіх випадків розбійницьких нападів потерпілими свідомо приховується, у більшості випадків повідомляють тільки про факти нападів з тяжкими наслідками, які супроводжуються вбивствами, викраденнями людей чи значними матеріальними збитками [22].
Почетверте, відбувається ескалація тероризму з використанням сучасних технологій [15, с.33]. Сучасний морський тероризм, оволодівши найновітнішим озброєнням і технологіями, які безпосередньо впливають на розвиток його тактики [29, с.64; 35], перетворився на "супертероризм" [14, с.14].
Руйнівна сили терористичних груп постійно зростає в міру того, як терористи дедалі більш активно використовують у своїх цілях новітні технології. Технічне спорядження терористичних груп варіюється від сучасного спорядження аквалангістів, морських скутерів і швидкісних катерів до найдосконаліших навігаційних систем визначення координат. [19, с.5]. Морські розбійники освоюють технологічні новації в управлінні сучасними суднами, використання водолазного спорядження тощо [33]. Терористи використовують Інтернет для забезпечення гнучкого і сучасного зв'язку. Ватажки терористичних організацій відкрито демонструють своє прагнення заволодіти зброєю масового знищення або її компонентами та застосувати її [30, с.5]. Скорочення за останні 2025 років внаслідок оснащення суден сучасним устаткуванням і технічними засобами середньої кількості членів екіпажів з 50 осіб до 25, або ще менше, фактично провокує піратів до нападів і надає додаткової впевненості в успішному нападові [24].

Поп'яте, розвитку морського тероризму сприяє проходження найважливіших судноплавних шляхів вздовж узбережжя політично нестабільних зон і складних природних територій водних архіпелагів та через вузькості канали і протоки (англійською chokepoints). Ці стратегічні контрольнопропускні пункти мають одну загальну рису: значно знижується маневрена можливість суден на дуже невеликій площі, внаслідок чого вони зменшують швидкість ходу і таким чином стають досить вразливими для терористів і піратів [40].
Оскільки морським транспортом перевозиться до 2/3 всієї нафти і нафтопродуктів і всі найважливіші маршрути проходять через найважливіші з них Ормузьку, Малаккську, БабельМандебську, Гібралтарську та Турецькі протоки, Суецький, Панамський та Кільський канали, терористичний акт, скоєний в одній з них, неминуче паралізує рух водного транспорту, завдасть чимало збитків: час доставки вантажів значно зросте, економіка зазнає значних втрат, постраждають люди і навколишнє середовище. [47]. Приклад з танкером "Лімбург" та катастрофи танкера США біля берегів Аляски у 1989 р. ми наводили вище. Характеристика найважливіших проток світу та їх пропускна спроможність наведені у табл. 3, яку складено за матеріалами [3, 17, 40, 44, 46, 48, 51].
Відтак, існування аналогічних "вузьких" місць, які природним чином зосереджують шляхи проходження морських трас, полегшує потенційним організаторам терористичних заходів планування та організацію дій, спрямованих проти судноплавства. На думку деяких експертів, терористам не треба шукати цілей у відкритому морі, достатньо, якщо вони організують свої бази у цих географічних районах "chokepoint" та будуть діяти із засідок [17, с.21].
Значною мірою розвиток морського тероризму визначають чинники юридичного характеру.
Поперше, організації і здійсненню терористичних дій на морі сприяє, серед іншого, недосконалість правового статусу морських територій. Так, принцип свободи моря є однією з основних засад міжнародного права [17, с.21] З цього випливає, що повний суверенітет приморської держави обмежується її внутрішніми і територіальними водами (архіпелажними). Відкрите море не знаходиться під захистом суверенітету кожної держави, а стосовно суден діють принципи головування капітанів суден і виключності права держави, під прапором якої знаходиться судно. Єдині винятки з цього правила охоплюють: права переслідування, боротьбу з піратством, боротьбу з торгівлею забороненими психотропними матеріалами, боротьбу з торгівлею невільниками, боротьбу з емісією незаконних програм із території відкритого моря, визначення державної належності судна (якщо існує підозра, що судно піднімає той самий прапор, що і уповноважена до контролю плавзасіб державної служби, але відмовляється його пред'явити) [17, с.21].
Подруге, ліберальний характер законів і правил, за якими здійснювалося і здійснюється судноплавство, сприяє потенційним морським терористам, зокрема інститут прапорної люб'язності, що частіше називають "дешевим прапором" [17, с.21; 28, с.63]. Із точки зору небезпеки, яку вони створюють для судноплавства, це означає, що у випадку значного числа торгових суден, які нині експлуатуються, не існує реального зв'язку між ними і морською адміністрацією держави, під прапором якої вони ходять. Допустимі винятки із цього правила стосуються тільки підозри у: піратстві, контрабанді наркотиків, торгівлі невільниками, незаконній емісії програм із відкритого моря, визначенні державної належності судна і реалізації так званого права переслідування (переслідування одиниці, яка вчинила злочин у межах територіальних вод приморської держави).
Об'єми переходу тоннажу під "дешеві прапори" постійно зростають. Так, у 1963 році судна "дешевих прапорів" становили 11% світового торговельного флоту, в 1976 році їхнє число збільшилося до 27%, а в 1995 році вони становили 42,7% всього торговельного флоту. В, основному, це тонаж високорозвинутих країн (США, Канади, держав Західної Європи і Скандинавії) Рівень складності власницьких взаємозв'язків, безперечно, полегшує здобуття тоннажу і його легалізацію з боку терористичних організацій [17, с.22]. До того ж, через те, що досить легко приховати справжнього власника судна, торгове мореплавство приносить значні прибутки морським злочинцям, задовольняє їхні матеріальні потреби, забезпечує їх подальший розвиток [29, с.60].
Потретє, легкість здобуття тоннажу, тобто судна можна придбати відносно легко і за помірковану ціну. За суму близько одного мільйона доларів можна одержати здатну до судноплавства плаваючу одиницю, легалізувати її і відрядити в море. Відтак, у практику морського тероризму увійшло придбання судна, яке після модернізації стає плавучою базою для малих швидкісних озброєних катерів та носіїв озброєння. До того ж ці плавучі одиниці ходять цілком легально і відносно них з формальної точки зору діє виключно корабельна субординація держави прапору [17, с.22].
Відтак, сьогодні світовий цивільний морський флот, маючи таку значну кількість плаваючих одиниць (близько 50 тис. тоннажністю понад 500 тонн, за оцінкою багатьох фахівців, є досить хаотичною структурою. Вантажні та рибальські судна можуть належати одній країні, перебувати в територіальних водах іншої і ходити торговим маршрутом під прапором третьої. Команда звичайно складається з людей найрізноманітніших національностей, набраних за короткочасними контрактами [21, с.18].
Почетверте, тривалий час існуюча нормативноправова база з безпеки мореплавства не відповідає сучасним потребам боротьби з морським тероризмом [25, с.53; 28, с.53]. Незважаючи на зростання жорстокості піратства, існує складність у міжнародному визнанні його як складової морського тероризму [32].
До того ж, на думку деяких фахівців, ефективність боротьби з цим явищем ускладнена відсутністю єдиного підходу до здійснення заходів у цій галузі на міжнародному і державному рівнях, недостатньою взаємодією компетентних органів держав в боротьбі з цими злочинами як на національному, так і на міжнародному рівнях, відсутністю загальновизнаної договірноправової бази самооборони суден і захисту морського судноплавства від збройних нападів, недостатнім технічним оснащенням відповідних структур, відсутністю в більшості держав сучасних суден і технічних засобів зв'язку та виявлення для забезпечення ефективного протистояння злочинцям на морі, відсутністю універсальної міжнародної угоди про основні принципи здійснення державами дій, обумовлених крайньою необхідністю, з надання допомоги судам, що зазнали нападу терористів у водах іноземної держави та регулюючого спільну діяльність держав з припинення захоплення терористами судна, незначною кількістю фундаментальних досліджень в даній галузі тощо [28, с.54].
Отже, до чинників, які визначають розвиток морського тероризму, ми відносимо наступні:
а) соціальнополітичні (зростання політичної нестабільності у прибережних регіонах світу, яка утворилася внаслідок розпаду соціалістичної системи та активізації з середини 80х років ХХ століття міжнародних та внутрішньодержавних конфліктів; суттєве зменшення присутності в океанах державних морських сил, що пов'язано із завершенням "холодної війни"; поповнення злочинного контингенту фахівцями охоронних підрозділів, розвідувальних служб і підрозділів спеціального призначення, котрому сприяли знівелювання моральних цінностей і економічна криза; рівень підтримки місцевим населенням і етнічними державами від пасивного переховування до активної підтримки; злиття морського тероризму з піратством, яке стає ключовою тактикою терористичних груп);
б) економічні (бурхливий розвиток торгівельного мореплавства з 196070х роках ХХ століття, значне зростання кількості і тонажу корабельного складу, привабливість морських територій, шляхів та портів для терористів; піратство є невід'ємною частиною місцевого способу життя і культури, звичайним, хоча і незаконним способом заробітку населення у деяких районах світу; приховування фактів піратських нападів капітанами і судновласниками; впровадження досягнень сучасних технологій; проходження найважливіших судноплавних шляхів вздовж узбережжя політично нестабільних зон і складних природних територій водних архіпелагів та через вузькості канали і протоки);

в) юридичні або правові (недосконалість правового статусу морських територій; ліберальний характер законів і правил, за якими здійснювалося і здійснюється судноплавство, зокрема інститут прапорної люб'язності "дешевий прапор"; легкість здобуття тонажу, існуюча нормативноправова база з безпеки мореплавства не відповідає сучасним потребам боротьби з морським тероризмом тощо).
Ці та інші чинники у сукупності визначали зростання терористичних дій на морі в останній третині ХХ початку ХХІ століття.

Джерела

1. Абрамов М.Л. Военно-морская деятельность: ключевые проблемы развития // Военная мысль. - 2007. - №8. - С.3-7. 2. Алексин В. Надувная лодка атаковала эсминец // Независимое военное обозрение. - 2000. - №39. - 19 октября. 3. Альфа и омега: Краткий справочник. Коллектив авторов. Пер. с эстонского. - 2-е изд. - Таллин: Валгус. 1988. - 384 с.: ил. 4. Бичков С.А. Боротьба з тероризмом: світовий та національний досвід // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2002 . - №3. - С.17-23. 5. Военно-морские операции группы Черные морские тигры Тамил Лама. Матеріал на сайті: http://www.nationalsecurity.ru /library/00016/00016ltte4,5.htm за 04.11.2007. 6. Григорян В.Л., Дмитриев В.И. Пиратство, разбой и терроризм на море. - М: ИКЦ "Академкнига", 2004. - 224 с. 7. Группа Абу Сайяф (Аль Харакат аль-Исламия) международная террористическая организация. Матеріал на сайті: http://www.national security.ru/library/00016/00016abusayyaf.htm за 23.09.07. 8. Доценко В. "Флоты в военных конфликтах второй половины ХХ века. - М.: АСТ; СПб.: Terra Fantastica. - 512 с., с ил. - (Военно-историческая библиотека). С.334. 9. Жаринов Н., Иванов Г. Актуальные проблемы борьбы с терроризмом на море в интересах экономической безопасности государства // Морской сборник. - 2006. - № 5. - С.55-59. 10. За українських моряків вимагають викуп. Українська газета плюс. - 2005. - №39. - 27 жовтня. - С.3. 11. Иванов А. Северокорейские моряки захватили пиратов, отстояв в схватке свое судно // Коммерсант. - 2007. - 11 ноября. 12. Ильченко А. Освобождать пленных сомалийскими пиратами моряков были готовы 40 бойцов "Альфы" СБУ // Сегодня. - 2005. - 2 декабря. - С. 15. 13. Костриченко В. Бейрутская побудка // "Флот України". Матеріал на сайті: http://fleet.sebastopol.ua/index.php?article_to_view=1008 за 06.11.2007. 14. Краснов А. Как бороться с терроризмом // Зарубежное военное обозрение. - 2000. - №8. - С.13-16. 15. Крутов В. Сучасний курс України - євроатлантична інтеграція // Атлантична панорама. - 2006. - №5-6. - С. 30-37. 16. Кубиков Д. Французскому танкеру уготовили судьбу американского эсминца // Газета_Ru. 07 октября 2002 г. Матеріал на сайті: http://www.Газета_Ru./ за 03.02.2007. 17. Кубяк К. Терористичні дії на морях та океанах як загроза міжнародній безпеці //Арсен@л - ХХІ. - 2005. - № 1-4. - С. 19-23. 18. Лукабо Р., Фукуа Г. Едвард, Кенджемі П. Джозеф, Ковальські К. Тероризм: психологічні і політичні аспекти // "Ї". - 2002. - №25. Матеріал на сайті: http://www.ji.lviv.ua./n25texts/lukabo.htm за 28.01.2007. 19. Маначинский А. Современная военно-политическая обстановка и борьба с терроризмом // Арсен@л ХХІ. - 2005. - №1-4. - С.4-8. 20. Моджорян Л.А. Терроризм на море. Борьба государств за безопасность морского судоходства. - М.: Международные отношения, 1991. - 168 с. 21. Парфенов М. Пірати ХХІ століття: подія зі щасливим кінцем. - Камуфляж. - 2006. - №2. - С.18-21. 22. Петров В. Пиратство. // Российские подводные экспедиции. Матеріал на сайті: http://www.videodive.ru/imgnews/31.03.04/news313044.shtml за 25.10.2007. 23. Предупреждение террористических актов на морских коммуникациях // Журнал-каталог "Транспортная безопасность и технологии 2004". Матеріал на сайті: http://www.transafety.ru/ за 03.02.2007. 24. Прокофьев С. Современные наследники капитана Флинта. Борьба с пиратством на море выглядит бесперспективной // Независимое военное обозрение. - 2000. - № 2. - С. 7. 25. Резяпов Н. Пираты XXI века // Независимое военное обозрение. - 2002 - №32. - с. 7. 26. Резяпов Н. Правовые аспекты борьбы с терроризмом на море // Зарубежное военное обозрение. - 2004. - № 5. - С. 53-61. 27. Ричардсон Л. Международный терроризм // Гарвардская программа безопасности Черноморского региона 2003. - Издание Центра международной безопасности и стратегических исследований. - К.: 2004. - январь - С. 54-60. 28. Ромашев Ю. С., Корбут Л. В. Основы борьбы с актами международного терроризма и пиратства на море. Орга-низованная преступность, терроризм и коррупция // Криминологический ежеквартальный альманах. - 2003. - Вып. 2. - С.52-69. 29. Синай Дж. - Будущие тенденции в мировом морском терроризме // Взаимосвязи. - Том ІІІ. - 2004. - №1. - С.59-80. 30. Технології на службі боротьби з тероризмом // НАТО Ревю. - 2004. - осінь. - С.1-6. 31. Трунов И. Где она, территория закона? // Солдат удачи. - 2001. - №3. - С.39. 32. Україна хоче, щоб морське піратство визнали тероризмом. Матеріали сайту http://ua.proua.com/news/2005/11/28/161922.html за 28.11.2005. 33. Чертанов В. Морской аспект международного терроризма // Зарубежное военное обозрение. - 2002. - № 4. - С. 47-55. 34. Чертанов В. О сокращении флотов морских держав мира // Зарубежное военное обозрение. 2000. - №11. - С.50. 35. Штейнберг М. Военный флот Бен Ладена. Следующей целью террористов может быть атака крупнейших портов восточного побережья США и захват пассажирских круизных судов // Независимое военное обозрение. - 2005. - № 1. - С. 2. 36. Штыбликов Д. Морской терроризм как составляющая терроризма. Угрозы и вызовы безопасности //Арсен@л - ХХІ. - 2005. - № 1-4. - С. 26-31. 37. Banlaoi C. Rommel. Maritime terrorism in Southeast Asia: the Abu Sayyaf threat // Naval War College Review, Autumn, 2005 Матеріал на сайті: http://www.findarticles.com/ p/articles/mi m0JIW/is_4_58/ai_n15930861 за 11.11.2007. 38. Dereliev P. C., Vasilev V. N., Kolev K. N. Influence of the piracy, armed robberies and terrorism on the security in the Black Sea region / Bulgaria. Bansko, 2006. 39. Die zunehmende Bedeutung des "maritime terrorism" // Hermann-Ehlers-Bildungswerk Hamburg. - Di 22. Nov. 2005, 1200 Uhr. - Матеріал на сайті: http://www.kas.de/proj/home/events/92/1/year-2005/month-11/veranstaltungid-17676/ index. html за 15.09.2007. 40. Joerg Eschenfelder. World Security Network Foundation, New York, May 04, 2005 Posted on: 5/4/2005. - Матеріал на сайті: http://peacejournalism.com/Read Article.asp?ArticleID=2321 за 09.04.2007. 41. Glanz James. 15 Miles Offshore, Safeguarding Iraq's Oil Lifeline // The New York Times (www.nytimes.com) Maritime defense. Published: July 6, 2004. Матеріал на сайті: http://www.borrull.org/e/noticia.php?id=35887 за 15.02.2007. 42. Michael D. Greenberg, Peter Chalk, Henry H. Willis, Ivan Khilko, David S. Ortiz. Terrorism. Risk and Liability. - Center for Terrorism Risk Management Policy. RAND Distribution Services. - Santa Monica.: 2006. - 198 p. 43. Koknar Ali M. Maritime terrorism: a new challenge for NATO // Energy Security Prepared by the Institute for the Analysis of Global Security. - January 24, 2005. Матеріал на сайті: http://www.iags.org./N0124051.htm за 21.05.2007. 44. Luft G., Korin A. Terrorism goes to Sea // From Foreign Affairs, November/December 2004. Матеріал на сайті: http://www.foreignaffairs.org/ 20041101faessay83606/gal-luft-anne-korin/terrorism-goes-to-sea.html за 1.01.2007. 45. Mednikarov B., Kolev K.Terrorism on the sea, piracy, and maritime security // Information & Security. An international journal, Vol.19, 2006, р. 102-114. SecurityProCon Ltd., Sofia, Bulgaria. 46. Mehtа Sureesh. The Indian Ocean Region. Shaping India's Maritime Strategy - Opportunities & Challenges // The Indian National Defence College. - 2005. - November. Матеріал на сайті: http://www.tamilnation.org/intframe/indianocean/ 0511 indian_maritime_strategy.htm. за 04.11.2007. 47. Pelkofski J. Al Qaeda's Maritime Campaign. Proceedings. December 27, 2005. Матеріал на сайті: http://www.military.com/forums/ 0,15240,83909,00.html за 8.09.2007. 48. Raymond С. Z. The Malacca Straits and the Threat of Maritime Terrorism // 24 August 2005. Матеріал на сайті: http://www.pinr.com/report.php?ac=view_report &report_id=352 за 11.01.2006. 49. Reports on acts of piracy and armed robbery against ships. Fourth quarterly report. (October to, and including, December 2006). IMO 15 February 2007. Матеріал на сайті: http://www.imo.org/includes/blastDataOnly.asp/ dataid%3D17917/97.pdf за 02.05.07. 50. The Role of Naval Forces in the Global War on Terror. Committee on the Role of Naval Forces in the Global War on Terror, National Research Council. - 2007. - 46 p. Матеріал на сайті: http://books.nap.edu/catalog.php?recordid=11918 за 17.10.2007. 51. Tammy M. Sittnick. State Responsibility and Maritime Terrorism in the Strait of Malacca: Persuading Indonesia and Malaysia to Take Additional Steps to Secure the Strait. Матеріал на сайті: http://www.law.washington.edu/pacrim/current. tm#Maritime%20Terrorism за 09.04.2007.

До змісту "Воєнна історія" #4_6 за 2007 рік