Зміст журналу "Воєнна історія" #4-6 (34-36) за 2007 рік

З ПЕРШИХ ВУСТ

До 15-ї річниці Військово-Морських Сил Збройних Сил України

ТЕНЮХ Ігор Йосипович, віце-адмірал, Командувач Військово-Морських сил Збройних сил України. Народився в 1958 році. Закінчив Ленінградське вище військово-морське училище ім. М.В. Фрунзе у 1982 р.; факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних Сил України в 1997 р. Офіцерську службу розпочав у 1982 р. на посаді командира бойової частини. 2005-2006 рр. - заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Указом Президента України від 23 березня 2006 р. № 252 контр-адмірал Тенюха І.В призначено на посаду командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

— Шлях довжиною в п'ятнадцять років пройдено. На морських просторах гордо майорить Державний прапор України та Військово-Морський прапор. Повертаючись в ті незабутні 19911992 роки, розкажіть, з чого все починалося, адже Ви з першого дня і понині разом з флотом? — Насамперед хочу сказати, що ще на зорі створення Військово-Морських Сил у нас не було жодних сумнівів в тому, що Україна як морська держава матиме свій військовий флот на Чорному морі. Це було нашим глибоким переконанням, коли ми тільки, тільки розпочинали роботу зі створення ВМС України.
Після прийняття рішення вищим керівництвом держави про формування Збройних Сил України розпочала роботу Комісія з питань державної оборони та національної безпеки (так вона тоді називалася) під головуванням Василя Дурдинця з метою опрацювання необхідних документів та внесення їх на затвердження Верховною Радою. З призначенням першого міністра оборони України генералмайора Костянтина Морозова до роботи було запрошено багато офіцерів з військових округів, дислокованих на території України, в тому числі був запрошений і я.
Звісно, керівництво держави мало знати фактичний стан та ситуацію навколо Чорноморського флоту колишнього Радянського Союзу як потужного військового угруповання, що волею долі залишилося на території України. Ми надавали пропозиції та готували проекти нормативних актів, які ввійшли до загального законодавчого пакету документів для створення Збройних Сил.
Конкретна робота щодо будівництва Військово-Морських Сил України розпочалася зі створення у Міністерстві оборони України управління ВМС Головного штабу Збройних Сил, мозкового центру, який взяв на себе опрацювання документів щодо майбутнього українського військового флоту. З іншого боку, процес формування Військово-Морських Сил мав бути керованим та контрольованим. До роботи було запрошено велику кількість офіцерів з усіх флотів колишнього Радянського Союзу. Флотське управління у Головному штабі ЗС України формувалося з офіцерів, які прибували з Північного, Тихоокеанського, Балтійського і Чорноморських флотів. Вже на початку січня 1992 року наше управління функціонувало і виконувало свої завдання в повному обсязі. Слід зазначити, події, які відбувалося на той час у Криму, не могли не турбувати керівництво держави і вимагали від нього рішучих та виважених дій. Терміново була розпочата робота над виданням необхідних документів і взяттям під контроль ситуації як у Севастополі, так і в інших пунктах базування Чорноморського флоту розташованого на території Кримського півострова.
Черговим етапом будівництва національного флоту стало створення штабу Військово-Морських Сил України і призначення командувача ВМС України, який безпосередньо взяв на себе формування структури майбутніх ВМС. На цю посаду був призначений контрадмірал Борис Кожин. Одночасно на нього було покладено завдання щодо реалізації Указу Президента України "Про невідкладні заходи з будівництва Збройних Сил України", у якому передбачалося сформувати Військово-Морські Сили України на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України. Також була підібрана велика кількість офіцерів, які проходили службу у штабі ЧФ, з'єднаннях флоту та вільно виявили бажання служити Україні.
Я хочу наголосити, що без міністра оборони України Костянтина Морозова та офіцерів Головного штабу ЗС України, неможливим було створення організаційної групи Військово-Морських Сил України, з якої розпочалося безпосереднє формування самого штабу українського флоту.
Звичайно, велика роль у цьому належить Верховній Раді України та Кабінету міністрів України, але основну роль взяв на себе, як це і мало бути, Головний штаб ЗС України. Начальниками управлінь цього штабу надавалася величезна допомога організаційній групі ВМС у питаннях організації військової структури, наданні приміщень, створенні системи управління, зв'язку, а в подальшому — розробки організаційноштатної структури, над якою вони працювали разом з офіцерами орггрупи Військово-Морських Сил України. Це був один із найважливіших етапів створення флоту.

— Перші українські кораблі, що зайшли до Севастопольської бухти засвідчили — ВМС України бути. Але звідки ці бойові одиниці флоту так швидко взялися?

— Військово-Морські Сили це перш за все кораблі. Першими кораблямипіонерами флоту, за пропозицією управління ВМС Генерального штабу Збройних Сил затвердженою міністром оборони України, стали нинішній фрегат "Гетьман Сагайдачний" і корабель управління "Славутич". На той час вони добудовувалися на суднобудівних заводах України і були власністю держави, але мали інше призначення. Фрегат "Гетьман Сагайдачний" планувався для прикордонників, а "Славутич" — для Північного флоту ВМФ колишнього Радянського Союзу як великий розвідувальний корабель. Враховуючи те, що ці кораблі мали майже повну технічну готовність і були вже на стадії завершення швартових та ходових випробувань, з подальшим прийманням їх державною комісією як бойових одиниць, то якраз з них розпочалося формування корабельного складу українського флоту. Першими моряками цих кораблів стали військовослужбовці інших видів Збройних Сил України, а саме — Сухопутних військ. Тобто перші екіпажі формувалися з солдатів. Це була дуже складна і надто відповідальна ситуація, коли люди, які ніколи не проходили підготовку у навчальних центрах ВМС повинні були в короткий термін освоїти корабельну техніку і здійснити перехід морем. Звичайно, до роботи взялися досвідчені морські офіцери. Вони навчали військовиків флотській справі та формували екіпажі кораблів. Це вже зараз існує система підготовки плавскладу, і ми не уявляємо собі моряка, який би не мав певних навичок у своїй професії ще до того, як прийти на корабель. Тоді ж було дещо інакше.

— В умовах відкритого "затягування" виконання президентського указу щодо розподілу Чорноморського флоту і формування на його базі ВМС України йшла напружена робота щодо безпосереднього перетворення розрізнених військових частин в єдиний боєздатний військовий організм. У чому полягала ця робота?

— Це вже був період створення бригад надводних кораблів, морської піхоти, а також морської авіаційної бригади. Розпочалося формування військових частин та корабельних з'єднань флоту з відпрацюванням бойових вправ, властивих для кожного корабля та військової частини. Водночас йшло вдосконалення структури самого штабу українського флоту в тому обсязі й в тих визначених завданнях, що були поставлені перед ним як перед головним органом управління ВМС. В основу діяльності флоту було покладено відпрацювання заходів бойової підготовки.
Перші далекі морські походи — візити українських кораблів до Франції, здійснили фрегат "Гетьман Сагайдачний", а потім і корабель управління "Славутич". Цим було продемонстровано, що Україна серйозно розпочала будівництво своїх Військово-Морських Сил. Наступним етапом стало вже створення командних пунктів, як системи управління, і всього того, що було необхідно для нормального функціонування видового військового організму — ВМС.

— Скажіть, коли Ви відчули, що як військовий флот вже здатен виконувати завдання за призначенням?

— Фактично ВМС України як вид Збройних Сил, заявили про себе, коли у складі з'єднання надводних кораблів, на той час, бригади надводних кораблів, вийшли в море на відпрацювання завдань за участю Президента України Леоніда Кучми. Це був перший вихід корабельного з'єднання з відпрацювання завдань та виконанням всіх елементів, властивих флоту в морі. Також в цей час були задіяні частини морської піхоти та морської авіації. Це вже було першим, стверджувальним кроком, коли українські моряки остаточно розвіяли сумніви в тім, що створення ВМС перейшло від етапу формування частин та з'єднань до етапу набуття військової майстерності, до відпрацювання всієї флотської вертикалі — від командування ВМС до корабля та окремої частини.
Далекі морські походи, які були здіснені на той час, засвідчили, що Україна має кадри, які здатні сформувати повноцінний вид Збройних Сил. У ті часи робити це було нелегко, адже йшло не лише створення ВМС, але і Збройні Сили держави в цілому перебували на етапі докорінної реорганізації. Звісно, Міністерству оборони доводилося вирішувати багато питань, але на флоті вони стояли найбільш гостро адже на відміну від інших видів Збройних сил Військово-Морські Сили створювалися з нуля. І особливо важко було працювати в непростій ситуації, яка штучно була створена на той час у Севастополі та в інших пунктах базування українського флоту.
З призначенням третього командувача Військово-Морських Сил адмірала Михайла Єжеля розпочалася безпосередня робота щодо злагодження всіх організмів флоту. Ми пам'ятаємо виконання перших ракетних стрільб, проведення кораблями перших мінних постановок, залучення кораблів до участі у міжнародних Військово-Морських навчаннях і проведення перших українськоамериканських навчань серії "Сі бриз". Повномасштабне відпрацювання завдань бойової підготовки, набуття нашими моряками належного морського вишколу відтоді стали головними для Військово-Морських Сил.

— Відомо, що разом з проведенням навчань та тренувань доводилося відновлювати та доводити до ладу кораблі, які були передані ВМС України від Чорноморського флоту. Розкажіть, хто подав руку допомоги молодим ВМС України в той складний для них час?

— На жаль, Вік кораблів та суден, що перейшли до України, становив від 15 до 25 років і більше. Їхній технічний стан був не те що незадовільний, а взагалі жахливий. Звісно виходити в море і відпрацьовувати бойові завдання на таких кораблях було неможливо. Для українських моряків відновлення корабельного складу стало одним із першочергових та невідкладних завдань, над яким працювали всі — від командувача ВМС до матроса.
Керівництво Міністерства оборони, в умовах недостатнього бюджетного фінансування шукало шляхи допомоги Військово-Морським Силам. Вирішили вийти з пропозицією до Президента України про видання Указу щодо надання шефської допомоги флоту, і такий Указ був виданий у 1994 році. Для моряків він мав дуже велике значення. Всі регіони України, я хочу на цьому наголосити, всі відгукнулися і надали посильну допомогу. На флоті усвідомлювали, що і регіонам самим нелегко, але навіть за таких умов вони допомагали не лише у відновленні кораблів, а загалом, у становленні ВМС.
На флоті пам'ятають, що перша шефська допомога надійшла із західних областей країни: Івано-Франківської, Тернопільської, Львівської. Здебільшого вона надавалася в соціальній сфері, у забезпеченні екіпажів кораблів та особового складу військових частин продуктами харчування, в наданні військовослужбовцям гарнізонів житла. На початку 1992 та в 1993 роках, коли ще не було президентського Указу про надання шефської допомоги, морякам дуже важливо було відчувати не стільки матеріальну, скільки моральну підтримку. Надихало те, що прості українці в своїх переконаннях були єдині з моряками — Україна повинна мати свій флот і власними силами захищати свої морські кордони.

У подальшому, велику технічну допомогу надавали такі потужні регіони України, як Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Херсонська області. Маючи великі промислові потужності, вони надавали необхідні матеріали для відновлення кораблів, а саме допомагали флоту металом та коштами. За кожним кораблем, за кожною військовою частиною були закріплені шефи. Системна шефська робота була налагоджена тилом ВМС, нині логістикою, яка вже за клопотаннями командирів частин, кораблів зверталася за допомогою до регіонів. Станом на 2006 рік ця допомога склала більше 102 мільйонів гривень, і 690 сімей військовослужбовців отримали квартири.
Із розвитком та становлення нашої держави Міністерство оборони забезпечувало Військово-Морські Сили необхідним. Проте, бюджетних коштів було недостатньо і шефська допомога спрямовувалася на відновлення технічної готовності флоту. Наприклад, великий підводний човен "Запоріжжя" суттєву допомогу отримав від Запорізької області та "Укрзалізниці", корабель управління "Славутич" від Дніпропетровської області, фрегат "Гетьман Сагайдачний" від столиці України — містагероя Києва. Кияни, взагалі, були лідерами в наданні шефської допомоги. Кожного року ВМС отримували від столиці не менше сорока квартир для військовослужбовців. Отримання житла від Київської міської адміністрації було надзвичайно важливим для тих, хто проходив службу у Севастополі. Тому наша велика подяка всім шефам, які розуміючи ті непрості часи, всетаки змогли знайти у своїх регіонах можливість надати допомогу ВМС України під час їх становлення.

— Зараз, підсумовуючи виконання плану бойової підготовки, на які основні показники вийшли Військово-Морські Сили, іншими словами, чим живуть сьогодні військові моряки?

— З року в рік завдання стають складнішими як за планами розвитку військової організації держави, так і у фактичному залученні сил. Удосконалюється взаємодія флоту з іншими видами Збройних Сил та система управління. Від стрільб надводними кораблями, артилерійськими підрозділами та морською авіацією по надводних, повітряних та невидимих берегових цілях у цьому році ми підемо далі і виконаємо багато нових завдань. Під час заключного етапу проведення потужних навчань "Артерія2007" флот буде максимально задіяний, зокрема, виконає не тільки артилерійські, але і ракетні стрільби. Флот виконає повний цикл бойових вправ з нарощування сил.
У системі бойової підготовки флоту більше будуть задіяні літаки БЕ12, АН26, гелікоптери КА27 та МІ14. Наразі буде введено новий вид льотної підготовки — виконання завдань екіпажами літаків морської авіації з водної поверхні та наданням допомоги тим, які зазнали лиха. Центр пошукових та аварійнорятувальних робіт ВМС, рятувальна парашутнодесантна група морської авіаційної бригади на цей час є дієвими частинами та підрозділами, які готові виконувати складні завдання на морі, під водою, на суші, в гірській місцевості вдень і вночі. З відновленням літаків та гелікоптерів морської авіаційної бригади зростає льотна підготовка флотських авіаторів. У середньому наліт на один екіпаж Об'єднаних сил швидкого реагування склав більше 14 годин, а загальний наліт морської авіації складає біля 220 годин.
Зростає загальна наплаваність кораблів та суден, що входять до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. Лідерами в цьому залишаються корвет "Тернопіль" — майже 25 діб "чистого моря", корабель управління "Славутич" — більше 18 діб та рятувальне буксирне судно "Кременець" — більше 15 діб. Кораблями ескадри вже виконано більше третини стрільб у морі, мінних вправ, протичовнових та протипідводнодиверсійних.
За перше півріччя поточного року частинами військ берегової оброни ВМС ЗС України проведено більше 60 тактичних навчань відділень з бойовою стрільбою, виконано більше 130 вправ навчальних стрільб зі стрілецької зброї та більше 20 стрільб з озброєння бойових машин. Кожен з механіківводіїв морської піхоти в ході занять з водіння на плаву на озері Донузлав, провів за кермом бойової машини більше 24 годин. Морські піхотинці в ході практичних занять з повітрянодесантної підготовки здійснили майже півтисячі стрибків з парашутом, більше тисячі — рятувальна парашутнодесантна група МАБ. Загалом, програма бойової підготовки за 1 півріччя 2007 року у військах берегової оборони виконана у повному обсязі.
Не менш напружено та ефективно виконують плани бойової підготовки окремі підрозділи спеціального призначення. Слід зауважити, що збільшення інтенсивності бойової підготовки флотських частин та з'єднань стало можливим за активної допомоги посадових осіб Генерального штабу ЗС України, які на запити флоту про виділення пального, приймають рішення на користь ВМС.

— У свої п'ятнадцять, яким сьогодні є військовий флот держави?

— Військово-Морські Сили — це повноцінній вид Збройних Сил України, який має повністю сформовані всі військові організми, і вони виконують завдання за призначенням. Тобто, командування ВМС, Центр військ берегової оборони, штаби ескадри різнорідних сил, з'єднань, Південної і Західної Військово-Морських баз здатні в повному обсязі виконати поставлені завдання, які визначені керівними документами начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗС України та міністра оборони України. Тобто український флот спроможний захистити недоторканість України з морського напрямку, а також ефективно діяти на приморському напрямку.
Зараз Військово-Морські Сили України виконують завдання і на високому міжнародному рівні. І виконують його успішно. Корвет "Тернопіль" у повному обсязі задіяний у антитерористичній операції НАТО "Активні зусилля". Вперше український корабель перейшов у оперативне підпорядкування командувача Військово-Морським компонентом Об'єднаних Збройних Сил НАТО "Південь" і вперше в історії ВМС України на його борту піднято прапор Північноатлантичного альянсу. На зміну "Тернополю" в Середземне море підуть фрегат "Гетьман Сагайдачний" та корвет "Луцьк".
До участі в системі колективної європейської безпеки Україна йшла всі ці роки. І зараз український флот практично виконує це завдання у Середземному морі разом з флотами інших держав. На моє переконання ВМС України і надалі мають співпрацювати зі світовою спільнотою не тільки у Чорному морі, але і в інших морях. Це в інтересах України, це в інтересах боєздатності її Військово-Морських Сил.
Україна — морська держава. Вона повинна мати сучасний військовий флот, і в першу чергу, такі кораблі, які б достойно представляли її в Світовому океані. Зараз ведеться робота щодо проектування нового перспективного великого корвета для ВМС. Моряки сподіваються, що цей корабель відкриє нову сторінку в історичному розвитку українського флоту.
Користуючись нагодою, вітаю всіх громадян України та наших закордонних друзів з 15ю річницею Військово-Морських Сил Збройних Сил України. За флотською традицією, бажаю всім вам сім футів під кілем та чистих фарватерів!

— Дякую за змістовну бесіду.

Інтерв'ю вів Микола Недогибченко

До змісту "Воєнна історія" #4_6 за 2007 рік