Журнал "Воєнна історія" #3 (45) за 2009 рік

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Шановний читачу!

Важко собі уявити поляка, який би не знав і не пишався героїчною перемогою пращурів під Грюнвальдом, або чеха, який не знав би про славні битви гуситів проти хрестоносців, і прикро, що українці мало знають про свої звитяжні битви, серед яких вирішальна битва московсько-української війни 1658-1659 pоків – битва під Конотопом.
Блискучій Конотопській перемозі козацького війська над московською царською армією виповнюється 350-років. Вона стала свідченням високого воєнного мистецтва, одним з славних символів національно-визвольної боротьби українського народу, підтвердженням його високого морального духу в боротьбі за свою державність.
Відомості про те, що українські війська в Конотопській битві розбили московитів були особливо неприйнятними для імперської ментальності росіян. Її не лише не вивчали, а й не дозволяли навіть згадувати. Спротив об’єктивному висвітленню і, навіть, відзначенню визначної історичної дати існує й сьогодні.
Для «Воєнної історії» залишається важливим подальше вивчення Конотопської битви 1659 року, насамперед пошук нових джерел для її вивчення. Відтворити повну картину сімдесятиденної оборони Конотопа, що передувала битві, та й перебіг самої Конотопської битви через брак джерел остаточно неможливо і тепер. І все таки всупереч цьому, порівнявши різні характеристики і розповіді багатьох авторів, ми намагаємося неупереджено поглянути і правильно визначити значення Конотопської битви для української історії, спробувати пом’якшити ті жорсткі характеристики і оцінки, які отримував гетьман Виговський протягом 350 років.
На жаль, і сьогодні сучасна Українська держава на місці славетної для україн­ців битви так і не спромоглася спорудити меморіал, задекларований указом Президента України. І є небезпека, що лише скромний дубовий хрест, встановлений небайдужими до своєї історії представниками української громади, ще довгий час буде височіти над одинокою козацькою могилою-курганом у полі під Конотопом неподалік від села Соснівки (навіть не на місці, де відбувалися бойові дії), та буде чи не єдиною згадкою про одну з найбільших битв у Східній Європі ранньомодерного часу.
Ми ж, присвячуючи цей номер журналу 350-річчю битви під Конотопом, робимо свій скромний внесок і разом з тим нагадуємо очевидну істину, що славну звитягу українців науковці повинні досліджувати, митці оспівувати, політики захищати, меценати відроджувати, а всі громадяни цікавитися і пам’ятати.
Читаймо, цікавмося, пам’ятаймо!

Головний редактор Сергій Литвин

До змісту журналу "Воєнна історія" #3 за 2009 рік