Всеукраїнська громадська організація 
"Український інститут воєнної історії"
 
Науково-популярний журнал
Головна сторінка
Редакція
Контакт
Гостьова книга
 
Стежки

газета Флот України

Журнал Морська Держава

видання Історичного клубу Холодний Яр

газета Кримська Світлиця

Бібліотека порталу "Українське життя в Севастополі"

Наш банер

Адміністратор сайту
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

 

Журнал "Воєнна історія" #2 (38) за 2008 рік

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ НАТО «Активні зусилля»

Сергій Соколюк,
ад’юнкт кафедри ВМС Національної академії оборони України, капітан 2 рангу

Стратегію довготривалого співробітництва у рамках програми «Партнерство заради миру» змінила конкретна мета – набуття Україною членства в НАТО, яку було закріплено в оновленій Воєнній Доктрині України. Обраний Україною шлях до євроінтеграції передбачає виконання низки заходів і отримання конкретних результатів. Одним з таких практичних кроків є участь нашої країни в заходах європейської системи колективної безпеки. У цьому контексті неоціненного значення набула участь України в операції НАТО «Активні зусилля» у Середземному морі. Відтак актуальним є розгляд деяких аспектів цього питання, чому і присвячена дана стаття.
Близько 80% всіх вантажів у світі перевозиться морським транспортом, загальна чисельність якого становить понад 46 000 суден, які курсують між близько 4 000 портами. Однак, контроль світового співтовариства за морською діяльністю з часів закінчення «холодної війни» не набув досконалості та системності. Відтак, починаючи з кінця 80-х років, існує стійка тенденція активізації проявів морського тероризму. А з урахуванням того, що можливості прихованого провезення нелегального вантажу морським транспортом просто необмежені, насамперед за тоннажем та дешевизною, фінансування екстремістських терористичних угруповань нелегальним шляхом сприяє зміцненню радикалізації терористичних формувань і водночас негативно впливає на політичну та соціальну-економічну ситуацію у тому чи іншому регіоні планети.
Одним з ключових елементів захисту національних територій від викликів і загроз сучасності, з точки зору країн-членів НАТО, є військово-морська діяльність.
6 жовтня 2001 року розгортанням військово-морського з’єднання постійного базування у Східному Середземномор’ї була розпочата антитерористична операція НАТО. Управління операцією, яка дістала 26 жовтня 2001 року офіційну назву «Активні зусилля», було покладено на Командування об’єднаних військово-морських сил НАТО в Південній Європі (Неаполь, Італія) [7]. 
Операція «Активні зусилля», далі – «ОАЗ» – перша операція НАТО, яка проводиться на підставі ст. 5 Статуту НАТО про колективну самооборону. Вона стала складовою частиною з восьми заходів Альянсу на підтримку США після терористичних нападів 11 вересня 2001 року. Її головна мета – виключити можливість забезпечення діяльності міжнародних терористичних організацій морським шляхом, охопивши військовим контролем рух всього цивільного судноплавства у басейні Середземного моря у реальному масштабі часу для запобігання нелегальних перевезень в інтересах фінансування міжнародних терористичних організацій з найбільш загрозливих напрямків – Близького Сходу, Північної Африки, протоки Гібралтар та Чорного моря. Мова в першу чергу йде про незаконний обіг наркотиків, зброї, вибухівки, ЗМУ, нелегальних мігрантів та товарів, що є основою фінансування діяльності міжнародних терористичних організацій [1, 202].

Загальними завданнями операції визначено:
нейтралізацію можливих терористичних актів на морі і в прибережних зонах країн регіону;
запобігання поширенню зброї масового ураження (ЗМУ) і її компонентів, які можуть перевозитися морськими суднами;
недопущення нелегальної міграції, доставки контрабандних вантажів, наркотиків;
гарантування безпеки морській діяльності прибережних країн та комерційних комунікацій;
охорону та оборону морських нафтогазових комплексів, трубопроводів і транспортних комунікацій, що їх забезпечують тощо.
Для активної протидії нелегальному руху мігрантів, товарів та послуг у рамках операції НАТО «Активні зусилля» виконуються дві групи завдань:

Перша група – щодо контролю цивільного судноплавства у зоні проведення операції, яка обмежується Середземним морем, а саме:
збір та обмін інформацією щодо підозрілих суден;
здійснення супроводження та догляду підозрілих суден.

Друга група – щодо захисту цивільного судноплавства у небезпечних від нападу терористів районах:
організація конвойної служби (у вузинах, протоках тощо);
супроводження військовими кораблями суден з особливо важливими і небезпечними вантажами;
ескортування суден спеціальними (ескортними) командами (10-12 осіб);
протимінне забезпечення цивільного судноплавства.

У цілому, операція «Активні зусилля» стосується чотирьох сфер: стримування та протидія тероризму на морі; контроль за «вузькими» місцями, тобто, найважливішими проходами і гаванями Середземномор’я за допомогою мінних тральників з числа однієї з постійних протимінних груп НАТО, які здійснюють попередній огляд маршрутів; супроводження у разі необхідності визначених суден через Гібралтарську протоку; вдосконалення поточної програми Середземноморського діалогу та інших програм НАТО з розвитку двосторонніх і багатосторонніх відносин.
Безпосередньо в операції беруть участь кораблі семи країн НАТО: Великобританії, Греції, Іспанії, Італії, Німеччини, США, Туреччини, залучаються активи й інших країн НАТО та країн-партнерів [8, 79].
Крім кораблів, які знаходяться на патрулюванні у морі, відповідно до вимог, щонайменше три кораблі класу есмінець (фрегат) зі складу військово-морського угруповання постійно знаходяться у вищому ступені бойової готовності до виходу у море із визначених пунктів базування [4, 55]. Дії корабельних угруповань забезпечуються патрульно-розвідувальною операцією країн НАТО [3, 30], яка веде морську розвідку, уточнює місцеперебування та маршрути руху підозрілих суден. Підводні човни забезпечують спостереження за підводною обстановкою, здійснюючи прихований контроль певних районів з метою виявлення сторонніх цілей та небезпечних об’єктів.
Планова заміна кораблів, які діють у складі постійних груп ОВМС НАТО, здійснюється кожні чотири-шість місяців, ротація інших – у відповідності до національних планів за погодженням з командуванням ОВМС НАТО «Південь».
Для підтримки у високій боєготовності кораблів та авіації, залучених до ОАЗ, командування НАТО активно проводить різні заходи оперативної та бойової підготовки згідно коаліційних планів та у рамках програми «Партнерство заради миру».

Хронологія подій операції:
6 жовтня 2001 року – початок патрулювання кораблями ОВМС НАТО в Східному Середземномор’ї;
26 жовтня 2001 року – операція отримала офіційну назву «Активні зусилля»;
березень 2003 року – після терористичної атаки в Мадриді 11 березня 2003 року операцію з моніторингу морських перевезень було доповнено заходами щодо супроводу через Гібралтарську протоку невійськових суден країн-членів НАТО на їхнє замовлення, оскільки це – особливо вразливий регіон, де щоденно проходить  до 3000 комерційних рейсів. Таке розширення місії мало за мету запобігання терористичним нападам, подібним до тих, які було здійснено 7 жовтня 2000 року на американський есмінець USD «Cole» в єменському порту Аден та французький танкер «Limburg» 12 жовтня 2002 року [10, 7];
29 квітня 2003 року – початок проведення систематичних заходів контролю безпосередньо на борту підозрілих суден;
16 березня 2004 року – поширення району операції на все Середземне море, протоки Дарданелли і Босфор;
жовтень 2004 року – запровадження дій зі збору й обробки інформації та розвідувальних даних з метою виявлення «підозрілих» суден, шляхом застосовування надводних кораблів у якості підрозділів швидкого реагування для виконання специфічних завдань: відстеження і висадки з метою огляду суден [14].
Оскільки багато країн, що не є членами НАТО, засвідчили свою підтримку боротьби з тероризмом і висловили зацікавлення в операції, Альянс запропонував їм взяти у ній участь. У червні 2004 року на Стамбульському саміті НАТО було запрошено до участі країн-партнерів НАТО, зокрема, Україну, а також країни Середземноморського діалогу. Так, у вересні 2006 року був допущений і взяв участь в операції «Активні зусилля» СКР «Пытливый» ЧФ РФ [3, 6].
В Україні безпосередня підготовча робота розпочалася з виданням доручення Президента України «Щодо забезпечення виконання українською стороною зобов’язань, взятих відповідно до Угоди між Україною та НАТО щодо участі України в операції НАТО «Активні зусилля» від 17.06.05 № 1-1/537.
26 січня 2006 року Указом Президента України №71/2006 була затверджена підписана 21 квітня 2005 року в місті Вільнюсі на саміті НАТО Угода (у формі обміну листами) між Україною та Організацією Північноатлантичного договору про участь України у військово-морських операціях на Середземному морі в рамках операції «Активні зусилля» (ОАЗ). Цим було офіційно прискорено хід процесу підготовки і участі ВМС ЗС України в операції НАТО «Активні зусилля». Однак, тільки 14 грудня 2006 року Указом Президента України №1076/2006 було затверджене рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 листопада 2006 року про направлення трьох кораблів ВМС ЗС України для участі у середземноморській операції НАТО з виявлення та попередження терористичних дій «Активні зусилля».

Формат участі України в операції має дві складові:
1. Інформаційне забезпечення проведення операції через Контактний пункт (КП ОАЗ), який був офіційно відкритий згідно Розпорядження Кабінету міністрів України «Про забезпечення функціонування Контактного пункту» №340-р від 16 червня 2006 року на базі штабу ВМС ЗС України. Контактний пункт став основним елементом взаємного обміну інформацією щодо судноплавства у басейні Чорного моря у рамках операції.

Основними завданнями КП ОАЗ стали:  
збір та узагальнення інформації (стосовно відомостей про судна України, які знаходяться у портах України та прямують через протоку Босфор у Середземне море) від відповідних міністерств та відомств України (Агентства морської безпеки Мінтрансу України, СБУ, МВС, митниці тощо);
обмін інформацією про цивільне судноплавство у зоні відповідальності ВМС ЗС України між командуванням ВМС ЗС України та штабом ОАЗ;
загальна координація підготовки та участі кораблів та підрозділів ВМС ЗС України до операцій НАТО у взаємодії з центром морських операцій Об’єднаного оперативного командування Збройних сил України.

2. Безпосередня участь кораблів та підрозділів ВМС ЗС України у фактичних діях – моніторинг та патрулювання Середземного моря у складі з’єднань ОВМС НАТО – з травня 2007 року. Від ВМС ЗС України для участі в ОАЗ визначені: корвети «Луцьк», «Тернопіль» та фрегат «Гетьман Сагайдачний» з корабельним вертольотом Ка-27, а також оглядові команди у складі взводу морської піхоти, команди спеціальних операцій і групи спеціального призначення, які провели підготовку відповідно до «Програми підготовки та оцінки сил». Проведено дообладнання вказаних кораблів засобами супутникового зв’язку ІНМАРСАТ-М, супутникової навігації та зв’язку УКХ-діапазону, проведені інші заходи щодо встановлення сумісництва до стандартів кораблів НАТО – учасників ОАЗ.
Участь сил в активній фазі операції проводиться у формі бойової служби, яка розглядається як вища форма підтримання бойової готовності сил флоту у мирний час та є виконанням бойового завдання. Основні форми та способи участі активів України в ОАЗ вказані у таблиці:
Першим серед українських кораблів таку підготовку пройшов корвет «Тернопіль». 2–21 листопада 2006 року. Екіпаж «Тернополя» разом з корветом італійських ВМС «Коменданте Чигала Фулькозі» зі складу тактичної групи кораблів Командування операції «Активні зусилля» в Середземному морі поблизу берегів Греції провів спільне тренування і практичні дії з моніторингу судноплавства, збору та обліку інформації щодо умовних підозрілих суден, їх супроводження, їх супроводження та огляду, супроводження суден з особливо важливими вантажами, протимінного забезпечення цивільного судноплавства. Тобто були виконані повністю ті завдання, які виконують кораблі багатонаціональних сил в ході антитерористичної операції «Активні зусилля».
Після допуску перших українських активів до участі в ОАЗ у березні 2007 року Директивою Міністра оборони України було поставлено основні завдання органам військового управління щодо підготовки до участі в ОАЗ, а Тактичним меморандумом між ВМС ЗС України та командувачем морського компоненту ОЗС НАТО «Південь» було визначено конкретні питання участі України в ОАЗ.
І вже протягом травня – червня 2007 року корвет «Тернопіль» з оглядовою командою, до складу якої увійшли військовослужбовці підрозділів морської піхоти та спеціальних операцій, взяв участь в операції, де здійснював моніторинг та патрулювання у складі тактичної групи НАТО з’єднання Об’єднаних Військово-Морських Сил НАТО в східній частині Середземного та Егейському морях. Отримані екіпажем дані передавалися до Морського оперативного центру у Неаполі (Італія) та до Центру судноплавства НАТО, що в Нортвуді (Великобританія). Завдання походу були виконані успішно, їх результати були високо оцінені керівництвом операції.
Після відновлення технічної готовності та проведення відповідної підготовки у листопаді – жовтні 2007 року пройшов допуск та взяв участь в ОАЗ корвет «Луцьк», який виконував поставлені
завдання у складі тактичної групи сумісно з фрегатом «Монтроуз» ВМС Великобританії.
Тільки-но 10 травня 2008 року із Севастополя для проходження допуску та участі в ОАЗ вийшов фрегат «Гетьман Сагайдачний» з корабельним вертольотом Ка-27 на борту та оглядовою командою зі складу сил спеціальних операцій для проведення спільних тренувань, допуску та участі в операції (запланований термін участі в ОАЗ – 90 діб) [9].
Після оголошення незалежності України підприємства національної економіки так званого «подвійного призначення» активізували діяльність на зовнішньому ринку торгівлі. В умовах недосконалої системи експортного контролю певна частина продукції вітчизняного ОПК опинялося в «руках» сумнівних закордонних організацій. Наприклад, за деякими даними, з України протягом 90-х років морським шляхом було вивезено та продано екстремістській організації
«Тигри визволення Таміл-Іламу» понад 60 тонн вибухівки [2, 43].
Крім того, нелегальний рух товарів та послуг, іноді небезпечних для здоров’я людини (наприклад, радіоактивних) вантажів – добре підґрунтя для «тінізації» економіки нашої держави та відповідно погіршення загальної ситуації в країні. Через це створюються проблеми обмеження легальних, прозорих інвестицій, ми не маємо сучасної системи гарантій якості та інших можливостей, які існують у розвинених країнах Світової організації торгівлі [1]. 
Іншою проблемою, що негативно впливає на імідж України, є залучення суден, які належать українським компаніям, та українських моряків (до 35 тис. осіб на рік) для роботи за фрахтом на іноземних трейдерів. Іноді бажання отримати надприбутки зваблюють деяких
судновласників до нелегальної діяльності, жертвами якої стають українські моряки та судна.
Участь нашої країни в ОАЗ надає можливість уникнути ситуацій, подібних тій, що виникла 18 жовтня 2005 року. Тоді морськими піратами в районі узбережжя Сомалі було захоплено 22 моряків – громадян України – членів екіпажу судна «Панагія» з метою отримання викупу.
Таким чином, отримання достовірної розвідувальної інформації НАТО та залучення до ОАЗ національного флоту звужує інформаційні прогалини щодо діяльності терористичних та інших незаконних угруповань і, відповідно, підвищує адекватність загальнодержавних заходів у боротьбі з незаконним рухом товарів та послуг, нелегальною міграцією, дозволяє нейтралізувати цю небезпеку, а також захищати національні інтереси держави на значній відстані від території України.
З огляду на це, основними політичними дивідендами участі України в цій операції можуть стати:
просування у Середземноморському регіоні державних інтересів України та можливість впливати на різноманітні кризові ситуації, що стосуються України і її громадян, на ранній стадії їх виникнення;
підтвердження, що Україна розділяє європейські цінності, реально намагається війти в Європу та Європейські структури безпеки, в першу чергу – Євроатлантичний альянс;
підвищення авторитету України на міжнародній арені шляхом виконання взятих міжнародних зобов’язань.
Економічні дивіденди України від участі в цій операції лежать в площині мінімізації для суспільства впливу «сірих» схем постачання товарів та послуг як в Україну, так і в інші європейські країни.
Участь ВМС ЗС України в ОАЗ дає змогу підготуватися до вирішення подібних завдань у ближній морській зоні. Йдеться про участь національного флоту в антитерористичній операції у Чорному морі під назвою «Чорноморська гармонія», цілі і завдання якої аналогічні цілям та завданням ОАЗ [6].
Уряд України вже прийняв політичне рішення щодо доцільності приєднання до цієї нової регіональної ініціативи, керівництво якою поки що здійснює ВМС Туреччини. По готовності решти причорноморських країн командування операцією планується покласти на командування Чорноморською групою військового співробітництва БЛЕКСІФОР в рамках Угоди про створення БЛЕКСІФОР, яка була підписана у 2001 році.
В сучасних умовах ВМС відіграють вирішальну роль в силовому просуванні національних інтересів держави в морському просторі. І цей простір недоцільно обмежувати географічними межами прибережної або ближньої морської зони. Сьогодні «операційна зона ВМС» – поняття більше політичне, ніж військове. Кажучи словами Роберта Купера, директора головного управління з питань зовнішньої політики Генерального секретаріату ЄС «захист вітчизни починається далеко за межами її кордонів».
Без такого підходу держава, у якої є вихід до моря, має реальну небезпеку залишитися континентальною, прибережною та втратити великі можливості розвитку, які надає володіння морським простором.
Враховуючи вищезазначене, командуванням ВМС в основу розвитку українських ВМС покладено подвійну стратегію, побудовану, по-перше, на підготовці їх до дій у складі коаліційних угруповань НАТО за межами Чорного та Азовського морів і, по-друге, виконанні завдань у ближній
морській зоні.
Звичайно, ця стратегія потребує відповідних військових трансформацій та політичної перебудови. Вона передбачає утримання у складі ВМС компонентів, які спроможні:
а) адекватно реагувати на зміни обстановки навколо України, відвертати, стримувати, локалізувати та нейтралізувати загрози безпеці держави з морського напрямку;    
б) виконувати завдання у складі коаліції за межами України в ході миротворчих операцій, а також діях у складі сил НАТО по стабілізації та відновленню відповідно до національних інтересів держави, брати участь у тих операціях та місіях, в результатах яких дійсно зацікавлена Україна.
Таким чином, участь кораблів і частин ВМС ЗС України в антитерористичних операціях багатонаціональних сил, зокрема, в операції «Активні зусилля», буде сприяти зміцненню безпеки нашої Батьківщини, справі попередження проявів міжнародного тероризму в регіоні Чорного моря, створить умови для прискорення процесу практичної інтеграції України до європейських структур, у першу чергу – до НАТО і, поряд з цим, дасть нове дихання національному флоту, спонукатиме до відновлення ставлення до нього як засобу зміцнення міжнародного авторитету України як морської держави.

Джерела

1.Береза Б. П., Радчук В.В., Арістов В. О. Деякі аспекти підготовки Військово-Морських Сил України до участі в операції НАТО «Активні зусилля» // Тематичний збірник: Миротворча діяльність Збройних Сил України: досвід, проблеми та перспективи. Під заг. ред. Кириченка С. О. – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України. – 2006. – С.200-206.
2.Кабаненко І. Участь України в операції «Активні зусилля» – євроатлантичний прорив нашої держави // Чорноморська безпека. – 2006. –  №1 (3). – С. 41-43.
3.Макеев Б. Военно-морское сотрудничество в борьбе с терроризмом // Военная мысль. – 2007. – № 1. –  С. 28-31.
4.Медведев С. Операция ОВМС НАТО «Эктив индевор» // Зарубежное военное обозрение. – 2007. – №3. – С. 54-57.
5.Операція «Актив ендевор». Боротьба з тероризмом на морі // Брифінг НАТО (видання відділу громадської дипломатії НАТО). – 2006. – липень. – 6 с.
6.Пінкевич М. Безпека Чорноморського регіону. Операція «Чорноморська гармонія» // Чорноморська безпека. – 2007. –  № 2 (6). –  С. 51-58
7.Середземноморська місія (за матеріалами видання «Брифінг НАТО») // Народна армія. – 2005. – №86 (3240), 13 травня. – С. 3.
8.Смоловский А. Антитеррористический контроль за судоходством в Средиземноморском бассейне // Морской сборник. – 2004. – № 12. – С. 78-79.
9.Украинские моряки дежурят в Средиземном море. // Обозреватель. – 2008. – 8 травня. – Режим доступу: http://obozrevatel.com/news/2008/5/8/236101.htm. – Заголовок з екрану.
10.Чалий І., Литовченко В. «Активні зусилля» українських ВМС // Морська держава. – 2005. – №1. – С. 7-9.
11.Чезаретті Р. Боротьба з тероризмом у Середземномор’ї // НАТО: інформаційний огляд. – 2005. – №3. – Режим доступу: http://www.nato.int/docu/review/2005/issue3/ukrainian/art4.html. – Заголовок з екрану.
12.Шталтовний О. Українські ВМС готуються до участі в операції НАТО «Активні зусилля» //
Морська держава. – 2006. – № 4-5. – С. 6-13.
13.Щербаков О. Середземноморський прорив «Тернополя» // Народна армія. – 2007. – 23  серпня. – С.4.
14.Action «ActiveEndeavour»-2. – Renewed: 13-Dec-2006  JFC of Action|act| of Naples // Режим доступу: http://www.afsouth.nato.int/JFCN_Operations/ActiveEndeavour/Endeavour.htm. – Заголовок з екрану.

До змісту журналу "Воєнна історія" #2 (38) за 2008 рік