Журнал "Воєнна історія" #2 (38) за 2008 рік

Уроки з досвіду співробітництва Військово-Морських сил Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО

Степан Яким’як,
капітан 1 рангу, кандидат військових наук, начальник кафедри Військово-Морських сил Національної академії оборони України

В умовах подальшої глобалізації важливим напрямом діяльності держав є здійснення всебічного взаємокорисного співробітництва. Розглядаючи питання міжнародного співробітництва, необхідно мати на увазі, що одним з основних завдань в сучасних умовах є реалізація тих можливостей, що виникають у держави у разі її входження в міжнародні системи безпеки. Тобто, постає питання, як найкраще реалізувати такий принцип забезпечення національної безпеки, як використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки. Реалізація цього принципу, що належить до основних принципів  забезпечення національної безпеки і наведений у статті 5 Закону України «Про основи національної безпеки України» [1], дозволяє державі, використовуючи власні активи, забезпечувати захист національних інтересів, сприяти іншим державам у реалізації їх інтересів та спільними зусиллями держав забезпечувати стабільність і мир, нейтралізацію конфліктів.
Як відомо, одним з ефективних засобів держави для здійснення міжнародного співробітництва є її збройні сили. За час новітньої історії незалежної України залучення особового складу, підрозділів та частин Збройних сил, зокрема, Військово-Морських сил, до міжнародного співробітництва стало важливим етапом становлення держави та забезпечення її позитивного іміджу на міжнародній арені. Окрім того, можливість відкритого спілкування, обміну досвідом, спільного навчання та теоретичного пошуку разом з військовими фахівцями іноземних держав дозволила посадовцям Збройних сил розширити знання та набути певних умінь за фахом, збагатитись уроками з досвіду фахівців інших держав.
Маючи значні досягнення у міжнародному військовому співробітництві, сьогодні Збройним силам України необхідно узагальнювати отриманий досвід і визначати уроки з нього. Це потрібно для того, щоб зробити подальші кроки у міжнародному співробітництві більш ефективними, своєчасно винайти резерви співробітництва та спрямувати його на пріоритетні напрямки забезпечення національних інтересів України.
В теперішній час одним з найбільш інтенсивних напрямків міжнародного військового співробітництва є співробітництво зі збройними силами країн-членів НАТО. Значна частина військових фахівців вважають неофіційним лідером цього співробітництва з боку України такий вид Збройних сил України, як Військово-Морські сили. Тому метою даного дослідження є визначення уроків з досвіду співробітництва Військово-Морських сил Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО.
Здійснюючи співробітництво з ВМС країн-членів НАТО, Військово-Морські сили Збройних сил України на практиці реалізують положення нормативно-правових актів України у сфері національної безпеки і оборони [1-6]. Виконуючи заходи співробітництва, українські військові моряки втілюють у життя концепцію воєнно-політичного партнерства, яка є однією з трьох базових концепцій із забезпечення воєнної безпеки України, визначених у Воєнній доктрині України [4]. Зазначена концепція, як відомо, передбачає здійснення воєнної політики, спрямованої на підвищення стратегічної стабільності в регіоні, зниження рівня загрози національній безпеці України у воєнній сфері з використанням способів та засобів у різних сферах, у тому числі політичних, економічних та інших засобів. Як засвідчив більш ніж десятилітній досвід співробітництва, одним з ефективних засобів для реалізації концепції воєнно-політичного партнерства стали  Військово-Морські сили Збройних сил України, їх підрозділи, частини, кораблі.
В чому полягають переваги такого виду збройних сил, як військово-морські сили, у здійсненні міжнародного співробітництва? Перш за все, це обумовлено можливістю вільного використання кораблями значної частини Світового океану, яка має статус «відкритого моря», тобто акваторії, яка не належить ні одній з держав. По-друге, кораблі мають значну автономність, яка дозволяє пересуватись, у тому числі між континентами та державами, маневрувати та просто знаходитись у морі у необхідному районі (регіоні) протягом відносно значного часу. По-третє, постійне зростання ролі Світового океану як джерела енергетичних та інших важливих ресурсів людства обумовлює загострення боротьби за право користування ними, що призводить до необхідності здійснення спеціальних заходів та дій із забезпечення стабільності та нейтралізації конфліктів. Окрім того, існують й інші чинники, які обумовлюють зростання ролі та збільшення потенційного внеску військово-
морських сил у міжнародне співробітництво держав.
Від початку становлення України як незалежної держави її ВМС стали «провідником» у поширенні інформації про Українську державу у світі, чим сприяли створенню позитивного зовнішньополітичного іміджу держави. Кораблі Військово-Морських сил Збройних сил України здійснювали далекі походи, візити до іноземних держав, були приймаючою стороною під час подібних візитів до України іноземних кораблів. Особливо резонансними та показовими у цьому відношенні були походи кораблів ВМС через Атлантику до Сполучених Штатів Америки, Об’єднаних Арабських Еміратів (п. Абу-Дабі), міжнародні навчання у Чорному морі, в яких приймаючою стороною була Україна.
З середини 90-х років минулого століття найбільш масштабним проектом, за яким здійснюється співробітництво Військово-Морських сил Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО, стає програма НАТО «Партнерство заради миру». Різнобічність  цілей і значна кількість напрямків, передбачених цією програмою, дозволили значно розширити співробітництво флотів, вивести його на рівень планового, системного взаємно корисного діалогу. Здійснення заходів на рівні залучення окремих військовослужбовців та працівників, їх груп, підрозділів та кораблів дозволило охопити практично усі функціональні напрямки діяльності ВМС. Основною проблемою при виконанні заходів співробітництва було тоді і, на жаль, залишається й зараз знання іноземної мови тими, хто залучений до заходів співробітництва.
Здійснювалось співробітництво й за іншими напрямками. В середині дев’яностих років минулого століття активізувалась робота причорноморських держав та інших країн регіону щодо налагодження системи заходів зі зміцнення довір’я та безпеки, яка врешті реалізувалась у відповідній міжнародній угоді, в якій сьогодні бере участь низка країн-членів НАТО. У цій роботі з боку України значну роль поруч з представниками Міністерства закордонних справ України відіграли представники Міністерства оборони України, зокрема  й командування ВМС України. Певний час робота за цим напрямом стала одним з пріоритетних завдань штабу ВМС. Під керівництвом начальника оперативного управління штабу ВМС І.В. Князя (на той час капітана 1 рангу, а зараз віце-адмірала) розроблялись пропозиції командувачу та начальнику штабу ВМС з питань розроблення угоди. Автор статті, як безпосередній учасник процесу розроблення цих документів, немає сумнівів у тому, що зазначена угода дозволила причорноморським державам підняти рівень безпеки у Чорноморському регіоні ще на один щабель вище, а їх військово-морським силам зробити власний значний внесок у захист національних інтересів.
Значним наступним кроком у процесі інтенсифікації співробітництва між Військово-Морськими силами Збройних сил України та військово-морськими силами країн-членів НАТО стала співпраця в рамках угоди між причорноморськими державами про створення спільного Чорноморського військово-морського з’єднання – BLACKSEAFOR (БЛЕКСІФОР). 
Як відомо, головною метою функціонування цього з’єднання є підтримання і розвиток дружби, доброї волі і взаєморозуміння між державами чорноморського регіону; підтримка миру і стабільності в регіоні, розвиток взаємодії і співробітництва між флотами. Для реалізації зазначених цілей передбачені такі основні завдання, які можуть покладатися на з’єднання: операції з надання гуманітарної допомоги та захисту навколишнього середовища, пошуково-рятувальні операції, захист (контроль) судноплавства, боротьба з мінною загрозою та ін. З’єднанню можуть ставитися й інші завдання, якщо вони погоджені країнами-учасницями угоди. По суті дане багатонаціональне військово-морське угруповання – це елемент системи колективної безпеки у Чорному морі. Воно є суто військово-морським з’єднанням держав чорноморського регіону. Порядок функціонування з’єднання передбачає активну фазу дій кораблів БЛЕКСІФОР, яка проводиться один раз на рік за рішенням членів комітету командувачів ВМС чорноморських держав.
Таким чином, закладені в угоді про БЛЕКСІФОР положення щодо цілей та завдань співпраці, умов можливого застосування з’єднання, порядку відпрацювання щорічних активацій (розгортань) з’єднання з проведенням відповідних спільних навчань, дозволяють відпрацьовувати широкий спектр типових завдань військово-морських з’єднань, підвищувати морський вишкіл сил. А сама наявність такого з’єднання в Чорному морі дозволяє причорноморським державам мати необхідний засіб для швидкого реагування і нейтралізації виникаючих кризових ситуацій чи виконання інших завдань.
Значно підвищилась ефективність співпраці між Військово-Морськими силами Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО з моменту започаткування участі України у Процесі планування та оцінки сил (ППОС) у 1995 році. Протягом останніх років значно зросла кількість цілей партнерства в рамках цієї програми. У 2007 році визначені кораблі та підрозділи Військово-Морських сил Збройних сил України першими серед усіх частин та підрозділів Збройних сил, що визначені для участі у програмі, пройшли оцінювання першого рівня експертами НАТО за даною програмою. Це засвідчило значний прогрес у досягненні взаємосумісності з силами НАТО та досягнення здатності кораблів та підрозділів українського флоту до спільного застосування.
Найбільш інтенсивного рівня досягло співробітництво між Військово-Морськими силами Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО з початком залучення України до участі в операції НАТО в Середземному морі «Активні зусилля». Як відомо, цю операцію було розпочато з жовтня 2001 року як відповідь на терористичну атаку на США 11 вересня 2001 року [7-8]. Операція НАТО «Активні зусилля» стала першим застосуванням сил НАТО з моменту утворення цієї організації за статтею 5 Північноатлантичного договору, яка передбачає здійснення колективної оборони у разі нападу на одну з країн-членів НАТО. Метою операції є боротьба з міжнародними терористичними угрупованнями на морі, виключення можливості забезпечення морським шляхом міжнародних терористичних організацій. Для цього силами, що залучені до операції, здійснюється спостереження за цивільним судноплавством у басейні Середземного моря, а у разі виявлення ознак діяльності в інтересах терористів – прийняття відповідних заходів. В рамках операції здійснюється контроль в інтересах заборони незаконного обігу наркотиків, зброї, вибухових речовин, руху нелегальних мігрантів та товарів, які можуть використовуватись для забезпечення діяльності міжнародних терористичних організацій.
Одним із основних заходів участі Військово-Морських сил Збройних сил України в операції НАТО «Активні зусилля» є інформаційна підтримка операції. Вона здійснюється через Первинний контактний пункт України, створений на фондах ВМС у м. Севастополі. Цей підрозділ, здійснює моніторинг інформації про судноплавство в Чорному морі, її узагальнення, аналіз та обмін з керівництвом операції.
Окрім того, в рамках даної операції здійснюється застосування кораблів Військово-Морських сил Збройних сил України з оглядовими командами на борту для патрулювання на визначених ділянках в зоні операції. Протягом 2007 року два кораблі взяли безпосередню участь в операції у Середземному морі. В травні–липні в операції брав участь корвет «Тернопіль», а в листопаді–грудні – корвет «Луцьк». Основними завданнями, які виконували кораблі під час застосування в операції були: збір та обмін інформацією щодо підозрілих комерційних суден; здійснення патрулювання в районі, супроводження та у разі необхідності виконання огляду підозрілих суден згідно з вимогами міжнародного права. На час участі в операції кораблі передавались в оперативне підпорядкування військовому командуванню НАТО [7].
Застосування кораблів та підрозділів Військово-Морських сил Збройних сил України в операції НАТО «Активні зусилля» фактично стало перевіркою ефективності заходів співробітництва між Військово-Морськими силами Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО, які проводились протягом останнього десятиліття. Виходячи з того, що усі  завдання, поставлені перед українськими кораблями та підрозділами в операції, були успішно виконані та позитивно оцінені воєнно-політичним керівництвом України та НАТО, можна зробити висновок про те, що рівень співробітництва між Військово-Морськими силами Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО значно зріс і забезпечує ефективну реалізацію національних інтересів України у даній сфері.
Для визначення уроків зі співробітництва між Військово-Морськими силами Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО важливо не тільки оцінити успіхи, проаналізувати недоліки та зробити
висновки з отриманого досвіду. Уроки з досвіду будуть корисними, якщо з’ясувати, в яких умовах вони будуть реалізовуватись у майбутньому, тобто спрогнозувати ту воєнно-політичну обстановку, яка складатиметься у ближній та дальній перспективі.
Як зазначають провідні вітчизняні фахівці, розвиток воєнно-політичної обстановки навколо України характеризується динамічністю і нестабільністю. До основних тенденцій, що обумовлюють зміни у воєнно-політичній обстановці, які впливатимуть на визначення мети, завдань та особливостей співробітництва, належать:
-    зростання рівня загрози міжнародного тероризму, розширення можливостей терористів за рахунок оволодіння сучасними інформаційними та іншими ключовими технологіями та розповсюдження ядерної й іншої зброї масового ураження;
-    зростання кількості нових та загострення існуючих міждержавних конфліктів з причин міжнаціональних і міжетнічних суперечностей, територіальних спорів між державами, зростання сепаратиських рухів на території держав;
-    загострення міжнародної конкуренції щодо політичного впливу в окремих регіонах світу за володіння ринками збуту та сировинними ресурсами;
-    недостатня ефективність міжнародних систем безпеки, незважаючи на їх подальший масштабний розвиток;
-    значне зростання обсягів незаконного обігу наркотиків, зброї, нелегальної міграції, зокрема, й морським шляхом.
Таким чином, незважаючи на значні зусилля багатьох держав та міжнародних організацій, спрямовані на підвищення рівня міжнародної безпеки, зміцнення довіри,
кількість та рівень загроз загалом не знижується, що потребує подальшого поглиблення міжнародного співробітництва.
Окрім того, активна діяльність України у напрямку євроатлантичної інтеграції та вступу до НАТО обумовлюють необхідність подальшого підвищення рівня співробітництва між Збройними силами України та збройними силами країн-членів НАТО.
З наведеного вище аналізу досвіду співробітництва між Військово-Морськими силами Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО можна зробити висновки необхідні для подальшого удосконалення цього співробітництва. До основних уроків з досвіду співробітництва Військово-Морських сил Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО слід віднести такі:
1. З початком здійснення співробітництва з ВМС країн-членів НАТО у Військово-Морських сил Збройних сил України з’явилась можливість започаткувати всебічну співпрацю за різними рівнями та практично в усіх сферах діяльності ВМС, в тому числі в галузі теорії застосування ВМС, управління ними, матеріально-технічного забезпечення та підготовки сил, а також в практичній площині щодо досягнення взаємосумісності кораблів, частин та підрозділів, систем управління силами та всебічного забезпечення сил.
2. Рівень ефективності співпраці між флотами України та країн-членів НАТО, починаючи зі створення Військово-Морських сил Збройних сил України та до теперішнього часу, постійно зростав. Інтенсивність співробітництва залежала від рівня військово-політичної співпраці, умінь керівництва цілеспрямувати діяльність підпорядкованих органів управління та сил на забезпечення максимальної
ефективності взаємодії з іноземними партнерами для досягнення цілей співробітництва. Поступово змінювався характер співробітництва: від рівня спостереження і налагодження стосунків до прагматичних заходів, спрямованих на взаємний обмін досвідом у виконанні тих чи інших специфічних для ВМС завдань, виконання функціональних обов’язків посадовцями органів управління, кораблів, підрозділів в повсякденних умовах та при виконанні спеціальних завдань. Значною мірою ефективність співпраці залежала від володіння українськими моряками іноземними мовами, прийнятими в НАТО.
3. Співробітництво з ВМС країн-членів НАТО було надзвичайно корисним для Військово-Морських сил Збройних сил України. В ході заходів співробітництва відбувалось зростання морського вишколу, рівня підготовленості органів управління ВМС, здатності Військово-Морських сил Збройних сил України до спільного з іноземними партнерами застосування у міжнародних миротворчих та антитерористичних операціях, інших операціях багатонаціональних сил з реагування на кризи. Це, у свою чергу, забезпечило зростання здатності Військово-Морських сил Збройних сил України до виконання завдань за ситуаціями застосування Збройних сил.
4. Здійснення співробітництва між Військово-Морськими силами Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО забезпечило реалізацію на практиці концепції воєнно-політичного партнерства, яка є однією з трьох базових концепцій із забезпечення воєнної безпеки України, що наведені у Воєнній доктрині України. Завдяки проведенню заходів співробітництва підвищується рівень взаємопорозуміння, довіри між державами та стабільності у регіоні. Тому воєнно-політичне керівництво держави і надалі повинно максимально повно використовувати можливості Військово-Морських сил Збройних сил України з поглиблення міжнародної співпраці у воєнній сфері та їх здатність здійснювати значний внесок у підвищення рівня національної безпеки України.
Таким чином, як засвідчує проведений аналіз досвіду співробітництва Військово-Морських сил Збройних сил України та ВМС країн-членів НАТО, одним з найбільш ефективних засобів забезпечення захисту національних інтересів України є Військово-Морські сили Збройних сил України, які, співпрацюючи з флотами країн-членів НАТО, забезпечують виконання вже у мирний час важливих завдань щодо захисту та просування  національних інтересів України.

ДЖЕРЕЛА

1.    Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.03 № 964-IV.
2.    Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-ІV.
3.    Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» від 23 квітня 1999 року № 613-XIV. 
4.    Воєнна  доктрина України, затверджена Указом Президента України від 15 липня 2004 року.
5.    Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року. – К.: Міністерство оборони України, 2004. – 96 с.
6.    Державна програма розвитку Збройних сил України на 2006-2011 роки. –  К.: Міністерство оборони України, 2005.
7.    Тенюх І.Й. До 15-ї річниці  Військово-Морських сил Збройних сил України // Воєнна історія. – 2007. – № 4-6. – С. 5-11.
8.             Чалий І., Литовченко В. «Активні зусилля» українських ВМС // Морська держава. – 2005. – №1. – С. 7-9.

До змісту журналу "Воєнна історія" #2 (38) за 2008 рік