журнал "Воєнна історія" #1(49) за 2010 рік

АРХІВИ, ДОКУМЕНТИ

ЛИСТИ СТЕПАНА БАНДЕРИ, ЧЛЕНІВ ЗЧ ОУН І ЗП УГВР
У ГАЛУЗЕВОМУ ДЕРЖАВНОМУ АРХІВІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Увазі читача пропонується перша частина анотованого покажчика «Листування провідників ОУН і командирів УПА», підготована за матеріалами Галузевого державного архіву Служби безпеки України (далі – ГДА СБУ або ГДА). Планується, що до кінця 2010 року будуть опубліковані наступні блоки покажчика. Їхні робочі назви такі: «Листування керівництва ОУН і УПА на українських землях», «Листування підпілля на Волині та Поліссі», «Листування підпілля Закерзонського краю», «Листування підпілля Львівського краю», «Листування підпілля Карпатського краю», «Листування підпілля Подільського краю», «Листування командування і підрозділів УПА-Захід», «Листування командування і підрозділів УПА-Північ».

Те, що блоків анотацій документів ОУН передбачено підготувати більше, ніж УПА, зумовлено неоднорідністю акумульованого у фондах архіву листування. Здебільшого воно репрезентує різні територіальні підрозділи ОУН, причому саме бандерівської фракції. Листів власне УПА більше в Центральному державному архіві вищих органів влади, Державному архіві Рівненської області та інших державних архівосховищах України.

Актуалізація змісту (інформаційного потенціалу) ділових листів у вигляді анотацій конче необхідна, оскільки цей сегмент епістолярної спадщини керівництва визвольного руху слабо опрацьований архівістами і практично не досліджений у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Крім того, для широкого кола зацікавлених осіб доступ до таких джерел ускладнений. Донедавна в ГДА було заведено, що якщо один чи декілька листів, у яких не міститься відомостей, що становлять державну таємницю, підшиті до секретної справи, вона дослідникам не видавалася. Таким чином, лист, долучений до справи під грифом «Цілком таємно», «Таємно» як речовий доказ у конверті або як переклад російською мовою, що є додатком до певного документа НКВС чи МДБ, ставав своєрідним «бранцем» документів-«сусідів».

Нижньою хронологічною межею більшості виявлених ділових листів, анотації на які подаються у цій публікації, є 1945 рік. Верхня межа «губиться» у середині 1950-х років. Причина – не так специфіка фондоутворення, як зміни у структурі документальних різновидів системи документообігу ОУН і УПА. Якщо в 1943–1944 роках домінувала звітна, меншою мірою розпорядча документація, то далі, мабуть, з метою конспірації, повсюдно почалося її заміщення, а потім і практично повне витіснення діловим епістолярієм (приватний існував паралельно). Від середини 1940-х керівники підпільних структур ОУН та військових підрозділів УПА намагалися листуватися лише за нагальної потреби, свої думки вони прагнули висловлювати лаконічно, дуже часто в одному й тому ж документі-листі висвітлювалося широке коло організаційних питань, цілі абзаци починають подаватися тайнописом.

Пошук ділових листів, анотації на які пропонуються, здійснювався у таких фондах ГДА СБУ:
– фонд № 2 (справи описів 33, 34, 39, 60, 61, 87, 90, 109 за 1951 р.);
– фонд № 5 (спр. 48139);
– фонд № 6 (спр. 51895-фп на Кук В.С., спр. 51896-фп на Крюченко У.М., спр. 71180-фп на Гусяк Д.Ю., спр. 74914-фп на Галасу В.М., спр. 75133-фп на Басюк Є.М., спр. 75173-фп на Дужого М.А., спр. 75504-фп на Арсенича-Березівського С.М., спр. 75575-фп на Ільків О.Ф.);
– фонд № 65 (спр. С-7439 на Бусела Я.Г., спр. С-7440 на Турковського В., спр. С-7441 на Грицая Д.М., спр. С-7442 на Маївського Д., спр. С-7443 на Сидора В.Д., спр. С-7747 на Кравчука Р.М., спр. С-7449 на Ярого Р.Ф., спр. С-7469 на Божековську О.І., спр. С-7690 на Безпалько Й.М., спр. С-7736 на Кука В.С., спр. С-7765 на Охримович В.О., спр. С-7970 «Болото», на керівництво ПЗУЗ і ПСУЗ, спр. С-8085 на Буцяк-Пашковську М.А., спр. С-8198 на Крюченко Ю.Н., спр. С-8444 на Пасека П.Т., спр. С-8467 на Клячківського Д.С., спр. С-8892 «Холодний Яр», на Макаренко Є.С., спр. С-8978 на Фою Л.А., спр. С-9001 на Турченяка М.С., спр. С-9041 на Карунову Н.М., спр. С-9079 «Берлога», Київська колекція, спр. С-9108 на Галасу В.М., спр. С-9112 на Федуна П.М., спр. С-9132 на Войновського П.О., спр. С-9165 «Берлога», Рівненська обл., спр. 19127 «Берлога», Дрогобицька обл., спр. 27314 «Берлога», Львівська обл., спр. 27688 «Звірі», Дрогобицька обл.).

Багато згаданих вище архівних справ багатотомні. Відтак, загалом архівною евристикою було охоплено понад 300 томів. Треба відзначити перспективність для подальших студій матеріалів фондів 2, 5, 6. Є надія, що у 2010 році вдасться ознайомитися з ними детальніше.

До першого блоку покажчика включено організаційне листування провідника ОУН(б) Бандери Степана, а також листи його соратників, так чи інакше причетних до ЗЧ ОУН чи ЗП УГВР – Кашуби, Лебедя М., Ленкавського С., Охримовича В., Підгайного Б., Ребет (Цісик) Д., Стахова В., Стецька Я. Закордонні Частини ОУН – керівний центр бандерівського руху розташований у американській зоні окупації Німеччини і ФРН після Другої світової війни. Він вважався ядром бандерівської фракції ОУН, відтак йому підпорядковувався Провід ОУН(б) в Україні. Закордонне Представництво УГВР – керівний осередок українського передпарламенту, який представляв інтереси воюючої України за кордоном і мав на меті консолідувати різні напрямки української політичної еміграції. Головним ареалом впливу УГВР була територія США.
***
Кожна анотація – це сформульований кількома реченнями зміст одного листа (якщо є – оригінал, якщо немає – копія, завірена копія, чернетка, замальовка тощо), поданий у максимально стислій формі, але обов’язково зі згадуванням важливих для подальших досліджень псевдонімів діячів повстанського руху, криптонімів суб’єктів підпілля, топонімів і географічних назв.

Анотування кожного листа здійснювалося за стандартною процедурою. Кожний блок анотацій (в нашому випадку – «Листи Бандери Степана, членів ЗЧ ОУН і ЗП УГВР») складають менші «іменні» підблоки, тобто систематизовані в хронологічній послідовності анотації листів одного автора. У «шапці» кожного такого підблоку подані: прізвище та ім’я автора, його псевдоніми в підпіллі і/чи УПА, коротка біографічна нотатка. Нижче в хронологічній послідовності подано власне анотації, розділені для зручності астериском.

Структура будь-якої анотації в кожному підблоці є сталою і складається з таких частин:
1) адресат листа;
2) дата;
3) текст анотації;
4) супутні записи (маргіналії) на полях документа, що анотується;
5) архівна легенда;
6) якщо є інші копії документа – зазначення їхніх архівних легенд;
7) дані про оприлюднення (якщо документ вже було видано).

Листи провідників ОУН і УПА полюбляли цитувати співробітники НКВС-МДБ. Тому така інформація також узагальнювалася. У разі наявності вона подається як «згадки про листи» наприкінці відповідного підблоку. Упорядники певні того, що не вдалося точно ідентифікувати усі без виключення псевдоніми, коректно передати деякі географічні назви (адміністративно-територіальний поділ УРСР у 1940-х – 1950-х рр. відрізнявся від сучасного, Закерзоння нині входить до Польщі і деякі його населені пункти «звучать» інакше), тому наперед перепрошують читача за можливі неточності й пропонують сприяти подальшій роботі зичливими консультаціями.
***
Листи Бандери Степана, відкладені в ГДА, охоплюють 1940–1955 рр. Їхня переважна більшість була вилучена радянськими спецслужбами у знищених провідників ОУН, кур’єрів ЗЧ ОУН, зв’язкових, у криївках організаційних активістів упродовж першої половини 1950-х рр. В основному на такі трофеї «вдалася» Тернопільщина й Івано-Франківщина. Серед типових адресатів Бандери – повстанські лідери, соратники, а іноді і опоненти по боротьбі, зокрема керівники ОУН(б) в Україні, ЗП УГВР, Кук Василь, Шухевич Роман, Ребет Дарина, Матвієйко Мирон. На відміну від епістолярію багатьох членів ЗЧ ОУН, багато які з ділових листів Бандери вже залучені до наукового обігу. Деякі з них вміщені у тритомнику «Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959)» під ред. Богдана В., В’ятровича В., Кокіна С. та ін. (Київ, 2009), а також увійшли до археографічного видання «Життя і діяльність С. Бандери. Документи і матеріали» за ред. Посівнича М. (Тернопіль, 2008). Епістолярна спадщина інших діячів ЗЧ ОУН і ЗП УГВР, за ви-
нятком низки листів Степана Ленкавського, ще не уведена до наукового обігу.

БАНДЕРА
СТЕПАН АНДРІЙОВИЧ
[«Лис» (1933), «Баба», «Донат» (1947, 1951), «Малий», «Рих», «Тис» (1947), «Бийлихо» (1940–1954), «Сірий» , «Ст.» (1949), «Степанко», «Степан Бийлихо» (1949–1950), «Попель»]

(01.01.1909, с. Старий Угринів Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 15.10.1959, м. Мюнхен, ФРН).

Народився у заможній сім’ї греко-католицького священика. Навчався у гімназії м. Стрий (1919–1927), активіст «Пласту», студент Львівської Політехніки. Член розвідувальної та пропагандистської реф. УВО (1928). З 1930-х керівник реф. пропаганди КЕ ОУН на ЗУЗ. 1933–1934 – керівник ОУН на ЗУЗ. Організатор декількох терактів. На Варшавському і Львівському процесах (1935–1936) був засуджений на довічне ув’язнення, до 1939 відбував ув’язнення у трьох польських тюрмах. 10.02.1940 створив Революційний провід і був обраний на ІІ Великому зборі (квітень 1941) провідником ОУН(б). До осені 1944 перебував у німецькому ув’язненні, (концтабір «Заксенгаузен»). З 1943 лідер УПА. 02.1945 обраний головою Бюра проводу ОУН(б). Після 05.1945 перебував в американській зоні окупації Німеччини. З 1946 очолив провід ЗЧ ОУН. Агент КДБ Сташинський Богдан смертельно поранив 50-річного Бандеру, вистріливши отрутою з пістолета.

***

До керівництва ОУН.
Від 19 серпня 1940 р.

Йдеться про необхідність визнання керівництвом ОУН в Україні рішень ІІ-го ВЗ ОУН і повноцінне підпорядкування Мельнику Андрію, призначеному провідником ОУН.
Лист поданий на підпис Бандері Степану 17.08.1940 р., але завірений ним був 19.08.1940 р. о 21 год. 40 хв. Авторство документа і підпис, який начебто належить Бандері, потребують додаткового аналізу.
ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. 27314 («Берлога», Львівська обл.). – Т. 3. – Арк. 253. Оригінал, рукопис.

***

До «Тура» [Шухевич Р.] і «друзів».
Від 18 листопада 1945 р.

Міститься оцінка потенціалу української еміграції в США та Франції. Автор закликає до боротьби з пропагандою більшовизму і консолідації представників «поневолених народів Сходу» навколо Антибільшовицького блоку народів (АБН). Повідомляється про протидію, яку ЗЧ ОУН здійснює твердженням радянських пропагандистів стосовно початку повернення українських емігрантів із Західної Європи в УРСР. Згадується УГВР. Охарактеризовано розвиток відносин між УПА і АК, висвітлено хід переговорів з поляками – прибічниками генерала Андерса. Йдеться про присвоєння старшинських звань для членів УПА в Україні. Також висвітлено стратегію відносин СРСР з країнами-союзниками у Другій світовій війні.

Оригінал листа у запакованому вигляді був вилучений працівниками радянських спецслужб 04.04.1946 р. у с. Модричі Дрогобицького р-ну Львівської обл. в ліквідованого провідника Дрогобицького надрайону ОУН «Андрія» [Боричко В.]. До адресата не дійшов.

ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. С-9079 («Берлога», Київська колекція. Додаток). – Т. 50. – Арк. 77–93. Копія, машинопис. Переклад з української на російську мову.

Інші копії: ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 42. – Арк. 1–13; Там само. – Т. 42. – Арк. 157–167; ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. С-9079 («Берлога», Київська колекція. Додаток.). – Т. 52. – Арк. 71–81; ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. 19127 («Берлога», Дрогобицька обл.). – Т. 1. – Арк. 369– 373 зв.; Там само. – Т. 2. – Арк. 263–268 зв.; ГДА СЗРУ. – Спр. 10876. – Т. 1. – Арк. 154–163. Згадки про документ: ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. С-9079 («Берлога». Київська колекція). – Т. 3. – Арк. 350; Там само. – Т. 4. – Арк. 6.

Копію документа опубліковано: Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959) / Богдан В., В’ятрович В., Кокін С., Сергійчук В., Сердюк Н. (ред.), Білоконь І., Кокін С., Сердюк С. (упоряд.). – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2009. – Т. 1. – С. 376–387; Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940–1950). – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2007. – Т. 1. – С. 578–579.
***

До президії Української головної визвольної ради (УГВР).
Від 18 листопада 1945 р.

Автор вніс пропозиції щодо присвоєння військових (старшинських і підстаршинських) звань воїнам УПА, а також запропонував затвердити генеральські звання для головнокомандувачів УПА, оскільки ці практики загальноприйняті у європейських арміях.
Документ вилучений 04.04.1946 р. працівниками радянських спецслужб у ліквідованого провідника Дрогобицького надрайону ОУН «Андрія» [Боричко В.]. Лист був запакований і адресату не вручений.
ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. 19127 («Берлога». Дрогобицька обл.). – Т. 1. – Арк. 374. Копія, машинопис, переклад з української на російську мову.
***

До «дорогих друзів».
20 грудня 1945 р.

Описується підготовка до проведення IV-го ВЗ ОУН, робота над проектом його статуту, затвердження програми. Автор пропонує керівництву ОУН і УПА подавати пропозиції щодо проведення цього заходу, обіцяє надати для розгляду проект статуту і проекти рішень IV-го ВЗ ОУН. Згадуються: «Ос.», «Ю. Кал.», «Св.-ек», представник від «Стяга» [Старух Я.].
Документ вилучений 04.04.1946р. працівниками радянських спецслужб у ліквідованого провідника Дрогобицького надрайону ОУН «Андрія» [Боричко В.]. Оригінал листа був запакований і до адресата не дійшов.
ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. 19127 («Берлога». Дрогобицька обл.). – Т. 1. – Арк. 375–376 зв. Копія, машинопис. Переклад з української на російську мову, здійснений начальником першого відділення відділу УББ МВС УРСР Винниченком.

Документ опубліковано: Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959) / Богдан В., В’ятрович В., Кокін С., Сергійчук В., Сердюк Н. (ред.), Білоконь І., Кокін С., Сердюк С. (упоряд.). – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2009. – Т. 1. – С. 387–391.
***

До «Тура» [Шухевич Р.].
Серпень 1948 р.

Йдеться про смерть «Стяга» [Старух Я.], зраду кур’єрки «Ірини» [Бзова Теофілія-Ірина]. Повідомляється про резонанс у світі внаслідок переходу частин УПА зі Закерзоння на Захід. Характеризуються недоліки у роботі ЗП УГВР. Інформується про події на конференції ЗЧ ОУН (вересень 1947 р.), пошук компромісу з ОУН (м). Згадуються члени ОУН(б) «Мороз» [можливо Гірняк І.], «Демид» [можливо Чижевський В.], «Михайло» [Арсенич М.].
ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 398. – Т. 26. – Арк. 144 (конверт). – Документ № 3 (арк. 1–5). Оригінал, машинопис, текст згасає.
***

До «сердечного друга» і «дорогих друзів».
Від 8 травня 1949 р.

Автор встановлює причини виникнення Атлантичного пакту держав. Констатує, що після Другої світової війни світ став двополюсним (США, СРСР). Вказує на хиби американської політики (США марно сподівалися на поступову демократизацію СРСР, «заплющили очі» на радянську експансію в Китаї). Прогнозує, що Японія стане майбутнім американським плацдармом на Далекому Сході. США розглядає можливість розпаду СРСР на національні держави, але тільки під проводом російського народу на чолі з емігрантом Керенським.
Йдеться про корисну для української визвольної справи діяльність АБН на чолі зі Стецьком Ярославом. Критикується діяльність на еміграції ЗП УГВР, УРДП, а також політична структуризація і функції Української національної ради (УНР-ада). Автор наголошує, що українська еміграція у США недостатньо жертвує коштів на справи ОУН(б) і УПА. Він також стверджує, що головним джерелом фінансування УПА до 1947 р. були «117», а опісля – «118». Опозиція у ЗЧ ОУН зловживає своїм правом на ініціативи з огляду на демократизм засідань цієї структури, продукує інтриги, брехню, ідеалізує українських націонал-комуністів. Бандеру не влаштовує, що ЗП УГВР узурпувало газету ОУН(б) «Українська трибуна», насторожено ставиться до оунівців-східняків, допомагає грошима міфічній «Рейдуючій частині УПА» за кордоном (в Америці).
Бандера виступає на захист приватної власності селян на землю, визнає тезу ОУН(б) про колгоспний устрій від 1943 р. помилковою, не проти впровадження державної планової системи «у основних лініях». Закликає посилити боротьбу проти більшовизму, активніше пропагувати ідеологію націоналізму по всій УРСР.
ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 398. – Т. 26. – Арк. 144 (конверт). – Документ № 1 (Арк. 1–85). Оригінал, машинопис.
ГДА СЗРУ. – Спр. 10876. – Т. 7. – Арк. 2–53. Копія.

Копію документа опубліковано: Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959) / Богдан В., В’ятрович В., Кокін С., Сергійчук В., Сердюк Н. (ред.), Білоконь І., Кокін С., Сердюк С. (упоряд.). – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2009. – Т. 2. – С. 122–132.
***

Більше - на сторінках журналу

До змісту журналу "Воєнна історія" #1 за 2010 рік