| ||||||||||||||||||||||||||||||
Наш банер Адміністратор сайту
|
журнал "Воєнна історія" #1(49) за 2010 рік АРХІВИ, ДОКУМЕНТИ ЛИСТИ СТЕПАНА БАНДЕРИ, ЧЛЕНІВ ЗЧ ОУН І ЗП УГВР Увазі читача пропонується перша частина анотованого покажчика «Листування провідників ОУН і командирів УПА», підготована за матеріалами Галузевого державного архіву Служби безпеки України (далі – ГДА СБУ або ГДА). Планується, що до кінця 2010 року будуть опубліковані наступні блоки покажчика. Їхні робочі назви такі: «Листування керівництва ОУН і УПА на українських землях», «Листування підпілля на Волині та Поліссі», «Листування підпілля Закерзонського краю», «Листування підпілля Львівського краю», «Листування підпілля Карпатського краю», «Листування підпілля Подільського краю», «Листування командування і підрозділів УПА-Захід», «Листування командування і підрозділів УПА-Північ». Те, що блоків анотацій документів ОУН передбачено підготувати більше, ніж УПА, зумовлено неоднорідністю акумульованого у фондах архіву листування. Здебільшого воно репрезентує різні територіальні підрозділи ОУН, причому саме бандерівської фракції. Листів власне УПА більше в Центральному державному архіві вищих органів влади, Державному архіві Рівненської області та інших державних архівосховищах України. Актуалізація змісту (інформаційного потенціалу) ділових листів у вигляді анотацій конче необхідна, оскільки цей сегмент епістолярної спадщини керівництва визвольного руху слабо опрацьований архівістами і практично не досліджений у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Крім того, для широкого кола зацікавлених осіб доступ до таких джерел ускладнений. Донедавна в ГДА було заведено, що якщо один чи декілька листів, у яких не міститься відомостей, що становлять державну таємницю, підшиті до секретної справи, вона дослідникам не видавалася. Таким чином, лист, долучений до справи під грифом «Цілком таємно», «Таємно» як речовий доказ у конверті або як переклад російською мовою, що є додатком до певного документа НКВС чи МДБ, ставав своєрідним «бранцем» документів-«сусідів». Нижньою хронологічною межею більшості виявлених ділових листів, анотації на які подаються у цій публікації, є 1945 рік. Верхня межа «губиться» у середині 1950-х років. Причина – не так специфіка фондоутворення, як зміни у структурі документальних різновидів системи документообігу ОУН і УПА. Якщо в 1943–1944 роках домінувала звітна, меншою мірою розпорядча документація, то далі, мабуть, з метою конспірації, повсюдно почалося її заміщення, а потім і практично повне витіснення діловим епістолярієм (приватний існував паралельно). Від середини 1940-х керівники підпільних структур ОУН та військових підрозділів УПА намагалися листуватися лише за нагальної потреби, свої думки вони прагнули висловлювати лаконічно, дуже часто в одному й тому ж документі-листі висвітлювалося широке коло організаційних питань, цілі абзаци починають подаватися тайнописом. Пошук ділових листів, анотації на які пропонуються, здійснювався у таких фондах ГДА СБУ: Багато згаданих вище архівних справ багатотомні. Відтак, загалом архівною евристикою було охоплено понад 300 томів. Треба відзначити перспективність для подальших студій матеріалів фондів 2, 5, 6. Є надія, що у 2010 році вдасться ознайомитися з ними детальніше. До першого блоку покажчика включено організаційне листування провідника ОУН(б) Бандери Степана, а також листи його соратників, так чи інакше причетних до ЗЧ ОУН чи ЗП УГВР – Кашуби, Лебедя М., Ленкавського С., Охримовича В., Підгайного Б., Ребет (Цісик) Д., Стахова В., Стецька Я. Закордонні Частини ОУН – керівний центр бандерівського руху розташований у американській зоні окупації Німеччини і ФРН після Другої світової війни. Він вважався ядром бандерівської фракції ОУН, відтак йому підпорядковувався Провід ОУН(б) в Україні. Закордонне Представництво УГВР – керівний осередок українського передпарламенту, який представляв інтереси воюючої України за кордоном і мав на меті консолідувати різні напрямки української політичної еміграції. Головним ареалом впливу УГВР була територія США. Анотування кожного листа здійснювалося за стандартною процедурою. Кожний блок анотацій (в нашому випадку – «Листи Бандери Степана, членів ЗЧ ОУН і ЗП УГВР») складають менші «іменні» підблоки, тобто систематизовані в хронологічній послідовності анотації листів одного автора. У «шапці» кожного такого підблоку подані: прізвище та ім’я автора, його псевдоніми в підпіллі і/чи УПА, коротка біографічна нотатка. Нижче в хронологічній послідовності подано власне анотації, розділені для зручності астериском. Структура будь-якої анотації в кожному підблоці є сталою і складається з таких частин: Листи провідників ОУН і УПА полюбляли цитувати співробітники НКВС-МДБ. Тому така інформація також узагальнювалася. У разі наявності вона подається як «згадки про листи» наприкінці відповідного підблоку. Упорядники певні того, що не вдалося точно ідентифікувати усі без виключення псевдоніми, коректно передати деякі географічні назви (адміністративно-територіальний поділ УРСР у 1940-х – 1950-х рр. відрізнявся від сучасного, Закерзоння нині входить до Польщі і деякі його населені пункти «звучать» інакше), тому наперед перепрошують читача за можливі неточності й пропонують сприяти подальшій роботі зичливими консультаціями. БАНДЕРА (01.01.1909, с. Старий Угринів Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 15.10.1959, м. Мюнхен, ФРН). Народився у заможній сім’ї греко-католицького священика. Навчався у гімназії м. Стрий (1919–1927), активіст «Пласту», студент Львівської Політехніки. Член розвідувальної та пропагандистської реф. УВО (1928). З 1930-х керівник реф. пропаганди КЕ ОУН на ЗУЗ. 1933–1934 – керівник ОУН на ЗУЗ. Організатор декількох терактів. На Варшавському і Львівському процесах (1935–1936) був засуджений на довічне ув’язнення, до 1939 відбував ув’язнення у трьох польських тюрмах. 10.02.1940 створив Революційний провід і був обраний на ІІ Великому зборі (квітень 1941) провідником ОУН(б). До осені 1944 перебував у німецькому ув’язненні, (концтабір «Заксенгаузен»). З 1943 лідер УПА. 02.1945 обраний головою Бюра проводу ОУН(б). Після 05.1945 перебував в американській зоні окупації Німеччини. З 1946 очолив провід ЗЧ ОУН. Агент КДБ Сташинський Богдан смертельно поранив 50-річного Бандеру, вистріливши отрутою з пістолета. *** До керівництва ОУН. Йдеться про необхідність визнання керівництвом ОУН в Україні рішень ІІ-го ВЗ ОУН і повноцінне підпорядкування Мельнику Андрію, призначеному провідником ОУН. *** До «Тура» [Шухевич Р.] і «друзів». Міститься оцінка потенціалу української еміграції в США та Франції. Автор закликає до боротьби з пропагандою більшовизму і консолідації представників «поневолених народів Сходу» навколо Антибільшовицького блоку народів (АБН). Повідомляється про протидію, яку ЗЧ ОУН здійснює твердженням радянських пропагандистів стосовно початку повернення українських емігрантів із Західної Європи в УРСР. Згадується УГВР. Охарактеризовано розвиток відносин між УПА і АК, висвітлено хід переговорів з поляками – прибічниками генерала Андерса. Йдеться про присвоєння старшинських звань для членів УПА в Україні. Також висвітлено стратегію відносин СРСР з країнами-союзниками у Другій світовій війні. Оригінал листа у запакованому вигляді був вилучений працівниками радянських спецслужб 04.04.1946 р. у с. Модричі Дрогобицького р-ну Львівської обл. в ліквідованого провідника Дрогобицького надрайону ОУН «Андрія» [Боричко В.]. До адресата не дійшов. ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. С-9079 («Берлога», Київська колекція. Додаток). – Т. 50. – Арк. 77–93. Копія, машинопис. Переклад з української на російську мову. Інші копії: ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 42. – Арк. 1–13; Там само. – Т. 42. – Арк. 157–167; ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. С-9079 («Берлога», Київська колекція. Додаток.). – Т. 52. – Арк. 71–81; ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. 19127 («Берлога», Дрогобицька обл.). – Т. 1. – Арк. 369– 373 зв.; Там само. – Т. 2. – Арк. 263–268 зв.; ГДА СЗРУ. – Спр. 10876. – Т. 1. – Арк. 154–163. Згадки про документ: ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. С-9079 («Берлога». Київська колекція). – Т. 3. – Арк. 350; Там само. – Т. 4. – Арк. 6. Копію документа опубліковано: Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959) / Богдан В., В’ятрович В., Кокін С., Сергійчук В., Сердюк Н. (ред.), Білоконь І., Кокін С., Сердюк С. (упоряд.). – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2009. – Т. 1. – С. 376–387; Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940–1950). – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2007. – Т. 1. – С. 578–579. До президії Української головної визвольної ради (УГВР). Автор вніс пропозиції щодо присвоєння військових (старшинських і підстаршинських) звань воїнам УПА, а також запропонував затвердити генеральські звання для головнокомандувачів УПА, оскільки ці практики загальноприйняті у європейських арміях. До «дорогих друзів». Описується підготовка до проведення IV-го ВЗ ОУН, робота над проектом його статуту, затвердження програми. Автор пропонує керівництву ОУН і УПА подавати пропозиції щодо проведення цього заходу, обіцяє надати для розгляду проект статуту і проекти рішень IV-го ВЗ ОУН. Згадуються: «Ос.», «Ю. Кал.», «Св.-ек», представник від «Стяга» [Старух Я.]. Документ опубліковано: Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959) / Богдан В., В’ятрович В., Кокін С., Сергійчук В., Сердюк Н. (ред.), Білоконь І., Кокін С., Сердюк С. (упоряд.). – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2009. – Т. 1. – С. 387–391. До «Тура» [Шухевич Р.]. Йдеться про смерть «Стяга» [Старух Я.], зраду кур’єрки «Ірини» [Бзова Теофілія-Ірина]. Повідомляється про резонанс у світі внаслідок переходу частин УПА зі Закерзоння на Захід. Характеризуються недоліки у роботі ЗП УГВР. Інформується про події на конференції ЗЧ ОУН (вересень 1947 р.), пошук компромісу з ОУН (м). Згадуються члени ОУН(б) «Мороз» [можливо Гірняк І.], «Демид» [можливо Чижевський В.], «Михайло» [Арсенич М.]. До «сердечного друга» і «дорогих друзів». Автор встановлює причини виникнення Атлантичного пакту держав. Констатує, що після Другої світової війни світ став двополюсним (США, СРСР). Вказує на хиби американської політики (США марно сподівалися на поступову демократизацію СРСР, «заплющили очі» на радянську експансію в Китаї). Прогнозує, що Японія стане майбутнім американським плацдармом на Далекому Сході. США розглядає можливість розпаду СРСР на національні держави, але тільки під проводом російського народу на чолі з емігрантом Керенським. Копію документа опубліковано: Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959) / Богдан В., В’ятрович В., Кокін С., Сергійчук В., Сердюк Н. (ред.), Білоконь І., Кокін С., Сердюк С. (упоряд.). – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2009. – Т. 2. – С. 122–132. Більше - на сторінках журналу | |||||||||||||||||||||||||||||
|