Журнал "Воєнна історія" #1 (43) за 2009 рік

ВІЙСЬКОВА ІСТОРІОГРАФІЯ

Сучасна історіографія дій військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі наприкінці ХХ ст. – початку ХХІ ст.

Сергій СОКОЛЮК,
капітан 2 рангу, викладач кафедри Військово-Морських Сил Національної академії оборони України

Кінець ХХ – початок ХХІ ст. характеризувався появою нової загрози для людства – тероризму, що поширився й на морське середовище, через яке здійснюється понад 80% світового товарообігу [1] та значна частина пасажироперевезень. Маючи численні різновиди і прояви, морський тероризм створює серйозну небезпеку для судноплавства [2, 4]. Світовий досвід показав, що найефективнішим засобом у протидії морському тероризму є військово-морські сили.
На сьогодні у світі та й в Україні вивченню явища тероризму присвячена значна кількість досліджень, особливо після подій 11 вересня 2001 року. На жаль, незаслужено менше уваги у наукових колах приділялося морському тероризму, а особливо – протидії йому. Чи не стало це однією з причин зростання його активності?
Водночас, проблематика міжнародно-правового регулювання безпеки на морі за останні 15-20 років стала предметом уваги фахівців з морського права. Хоча аналізом сил і засобів, тактичних прийомів морських терористів займалося чимало військово-морських експертів, але залишається відкритим питання про стан вивчення історичного досвіду протидії насильству на морі, зокрема, ролі і місця військово-морських сил у боротьбі з ним. Саме цьому питанню й присвячена дана публікація.
Питання про боротьбу з тероризмом на морі – порівняно новий аспект міжнародного тероризму – періоду кінця «холодної війни» розроблені слабше як в теоретичній галузі, так і у сфері нормативних актів. На той час було проведено обмежену кількість досліджень [2, 4]. Наприклад, збірка праць англійських і американських авторів «Насильство на морі: огляд тероризму, актів війни і піратства і контрзаходу для попередження тероризму» [3], що вийшла друком у Парижі в 1986 році. Її автори – це провідні вчені (Дж. Д. Симон, П. Уїлкинсон, Т.С. Шіллер), юристи (Ж. Ха-венс і С. Р. Менефі), журналісти (X. Хивер) та військові моряки (Е. Р. Елен, В. А. Перріт, Б. М. Дженкінс, С. У. Хейнс, X. Стоу, Б. Херлоу, І. Ігнарські, полковник Мезон). Широкий аспект думок, поданих у збірці, охоплює як теорію, так і практику власне тероризму і тероризму на морі, причому як в умовах миру, так і в ході воєнних дій. Вдало доповнює збірку додаток, у якому поданий перелік терористичних актів, здійснених на морі в 70-80-ті роки ХХ ст. При цьому слід погодитися з авторами книги, що вбачають у піратстві попередника тероризму на морі, боротьба з яким повинна ґрунтуватися на тих же міжнародно-правових принципах, що й боротьба з піратством. Таку точку зору розділяють і американські учені М. Хелберстем і Б. А. Бозек [3].
Автори Ж.Меррієн, Дж.Симон і Т.С.Шиллер детально досліджують відмінності міжнародного тероризму від національно-визвольної боротьби, а також обставин, за яких учасники національно-визвольних і міжусобних воєн стають піратами. Ці питання мають особливе значення, оскільки до терористичних актів на морі найчастіше вдаються не окремі угруповання, а учасники сепаратистських, емігрантських і антиурядових виступів, у результаті дій яких страждають торгівля і мореплавство держав, не причетних до конфлікту[3].
За часів СРСР дослідження з питань, присвячених тероризму на морі, обчислювалися одиницями. Так, боротьба з попередниками морських терористів – піратами – у І-му столітті до н.е., коли для їх знищення у Середземному морі вперше була проведена широкомасштабна операція римського флоту під керівництвом Гнея Помпея, аналізується у роботі авторського колективу Військово-морської академії СРСР «Морской атлас. Описание к картам» (1949 р.) [4]. До речі, ці події описує античний історик Плутарх у праці «Избранные жизнеописания» [5], яка неодноразово перевидавалася СРСР. Значно пізніше, у 2006 р. при проведенні критичного аналізу «теорії безконтактних війн» цю операцію в якості прикладу форми воєнних дій наводить російський військовий теоретик В.Подсобляєв [6]. Цінність цих праць полягає в тому, що автори аналізують першу вдалу в історії мореплавства широкомасштабну операцію зі знищення морського піратства у Середземному морі як зразок військово-морського мистецтва.
Своєю монографією «Терроризм на море. Борьба государств за безопасность морского судоходства» (1991 р.) [2] Л.А.Моджорян відкрила етап дослідження морського тероризму і певною мірою виконала свою місію, оскільки до цієї теми стали звертатися все більше авторів. У своїй роботі вона досить докладно в історичному та правовому аспекті розглянула явище тероризму на морі, проаналізувала його особливості та здійснила спробу його класифікації, а також відобразила співпрацю держав у галузі безпеки морського судноплавства. Особлива увага приділена проблемі юридичної відповідальності за злочини тероризму на морі. Разом з тим, єдиним і суттєвим недоліком цієї монографії є те, що в ній не розглядаються питання використання флотів у боротьбі з морським тероризмом.
Історичному аналізу зародження і розвитку морського піратства з найдавніших часів до сьогодення присвятили свої книги: Ю.Гришин – «История мореплавания» [7], 1972 р., Я. Маховський – «История морского пиратства» [8], 1972 р., І. Можейко – «В Индийском океане» [9], 1980 р., О. Снісаренко – «Эвпатриды удачи» [10], 1990 р., у яких автори виокремлюють його різновиди та аналізують тактичні прийоми морських розбійників. Разом з тим, хоча і фрагментарно, вони розглядають питання щодо розвитку форм і способів застосування військових флотів у боротьбі з піратством.
Значно активізувалися дослідження з проблематики протидії злочинності на морі з її активізацією – з початку 90-х років ХХ ст. – на початку ХХІ ст. Варто виокремити видану у пострадянський час монографію Ю. Кузнєцова і В. Нікольського «Вступ до теорії національної безпеки» [11]. Серед інших проблем автори досліджують взаємозв’язки безпеки і політичного тероризму, розкриваючи його сутність і структуру. Поряд з цим, розділяючи тероризм на державний і тероризм недержавних організацій, фахівці досліджують його географію, а також тактику дій. У роботі виокремлюється тероризм на морі як одна із загроз сучасності, подається його класифікація. Особливо цінним є те, що, по-перше, тероризм на морі розглядається авторами у часових рамках, в яких він раніше не був досліджений – з другої половини ХХ ст. По-друге, на відміну від інших робіт відкритого характеру, у цій монографії розглядаються питання протидії морському тероризму, зокрема, застосування військових флотів у боротьбі з ним.
У книзі В. Л. Григоряна і В. І. Дмітрієва «Пиратство, разбой и терроризм на море» [12] аналізуються причини виникнення піратства і розбою на морі з античних часів до теперішнього часу, подається розлогий історичний матеріал про найбільш відомих піратів і каперів (корсарів), тактику їх дій, надається правова оцінка піратства, наводяться відповідні міжнародні нормативно-правові акти щодо боротьби та запобігання піратству, а також рекомендації екіпажам суден при плаванні в районах, де найчастіше відбуваються напади на торгові судна. Недоліком цієї праці є те, що у ній практично не розглядаються аспекти застосування військового флоту у протидії тероризму на морі.
Російський історик М. В. Скрицький у книзі «Сто великих адмиралов» [13], аналізуючи життя і діяльність найвидатніших флотоводців в історії мореплавства, розкриває процес розвитку військово-морського мистецтва. При цьому автор відзначає, що саме у діях проти морського піратства та його різновидів зароджувалися і вдосконалювалися сучасні форми і способи застосування військово-морських сил. Особливо вартісним є те, що на теперішній час ці форми і способи є актуальними і найефективнішими у використанні при веденні антитерористичних дій на морі.
Ю. С. Ромашев у монографії «Борьба с преступлениями международного характера, совершаемыми на море (терроризм, пиратство, незаконный оборот наркотиков)» та у понад 20 своїх статтях, виступах на конференціях та науково-дослідницьких роботах [14-20] досліджує питання міжнародно-правового регулювання боротьби із злочинами міжнародного характеру, що здійснюються на морі, а також проблеми відповідності міжнародного права сучасним умовам і об’єктивним потребам цієї боротьби. Автором пропонуються шляхи подальшого вдосконалення міжнародного права в цій галузі. Особлива увага приділяється тероризму, піратству, незаконному обігу наркотиків, як злочинам, що становлять найбільшу загрозу безпеці на морі. Розглядаються окремі аспекти правового регулювання безпеки судноплавства на національному рівні. Аналізується досвід міжнародної співпраці держав, діяльності міжнародних організацій, пропонуються шляхи підвищення їх ефективності. Проте, у своїх працях Ромашов Ю. С. не розглядає питання щодо використання сил і засобів військових флотів у боротьбі з тероризмом на морі.
У своїх монографіях В. Доценко «Флоты в локальных конфликтах второй половины ХХ века» [21] та «История военно-морского искусства», Т. ІІ. «Боевые действия флотов» [22], розглядаючи історичний аспект розвитку воєнного мистецтва флотів, аналізує історію розвитку таких різновидів морського тероризму, як піратство і рейдерство, а також висвітлює роль військово-морських сил у боротьбі з ними з античних часів до Другої світової війни включ-но. Однак автор не розглядає дії флотів у боротьбі з морським тероризмом у післявоєнні часи і до сьогодні.
С. Я. Лавренов та І. М. Попов у монографії «Советский Союз в локальных войнах и конфликтах» [23], досліджують участь Збройних Сил Радянського Союзу у військових конфліктах та війнах у післявоєнний період. Автори наводять приклади, що ілюструють у певній мірі дії ВМФ СРСР проти терористичних дій на морі екстремістських недержавних організацій африканських країн у 1970-х роках ХХ ст.
Ю.Л. Зав’ялов, О.М. Колпаков, М.К. Трусов у книзі «Современный терроризм и морской транспорт» [24], що присвячена сучасному тероризму і його морським аспектам, подають рекомендації з удосконалення заходів антитерору для цивільного судноплавства. Хоча у ній, як і в названих вище роботах, оминаються питання ролі і місця військово-морських сил у протидії тероризму на морі.
Монографії Тараса О.Є. (псевдонім Д. Міллер), що мають форму історичних довідників, – «Терроризм и террористы» із серії «Коммандос» [25] та «Коммандос: Формирование, подготовка, выдающиеся операции спецподразделений» [26] – поряд із загальним воєнно-історичним аналізом тероризму та використанням сил спецпризначення у боротьбі з ним, у певній мірі розкривають особливості проведення спеціальних операцій із застосуванням військово-морських сил проти терористів, що, безумовно, представляє науковий інтерес.
О. Брасс у книзі «Между Лениным и Арафатом» [27] досліджує генезу палестинського тероризму, його організацій, еволюцію способів його дій, найбільш резонансні терористичні акти та успішні контртерористичні операції. При цьому автор аналізує дії сил спеціального призначення ВМС Ізраїлю та участь сил флоту в проведенні антитерористичних операцій.
Монографія В. Ф. Сидорченка «Морское пиратство» [28] є чи не найкращою роботою, присвяченою темі одного з найпоширеніших різновидів тероризму на мо-
рі – піратству – від доісторичної епохи до наших днів. Особлива цінність праці полягає у тому, що автор розглянув історичний аспект застосування державних флотів проти різновидів морського тероризму, виявивши при цьому певні аспекти. Проте розкриті у ній особливості розвитку піратства і каперства та особливості застосування сил військових флотів у боротьбі з ними охоплюють період від Київської Русі до часів Російської імперії, що знижує її наукову цінність із зазначених питань.
О. Розін у книзі «Персидская эпопея советского флота» [29], поряд з іншим, аналізує тактику нападів іранських та іракських бойових катерів, взяту на озброєння морськими терористами, що варте уваги при дослідженні чинників, які впливають на застосування ВМС у боротьбі з тероризмом на морі.
Монографії Ю.П. Гладишева «Військово-морська політика Росії» [30] та Ю.П. Гладишева, Г. В. Іванова «Проблеми тероризму на морі» [31] – російських фахівців – присвячені проблемі дослідження морського тероризму та ролі ВМС у боротьбі з ним. Переважна частина цих матеріалів носить закритий характер, тому немає можливості їх детального аналізу, за винятком матеріалів, що були опубліковані у відкритих виданнях.
Праця І. М. Капітанця «Флот в войнах шестого поколения. Взгляды на концептуальные основы развития и применения флота России» [32] та «Розвиток поглядів на застосування флотів провідних морських держав у війні на морі» [33] містить аналіз сучасних поглядів на застосування ВМС у війні на морі. Однак, питанням використання флотів у боротьбі з морським тероризмом уваги приділяється недостатньо.
В Україні дослідники тероризму при проведенні наукових розробок зміщені у площину кримінально-правового та кримінологічного його виміру, однак кілька праць у певній мірі є дотичними до проблем тероризму на морі.
У 2000 році вітчизняним авторським колективом видано міжвідомчий науковий збірник «Тероризм і боротьба з ним» [34], що є одним з перших в Україні цієї проблематики. У ньому розкриваються особливості боротьби з тероризмом у контексті міжнародного співробітництва, протидії тероризму з точки зору закону і практики, розглядається роль і місце кримінального законодавства у боротьбі з тероризмом. У кількох статтях розкриваються сутність, подібність та відмінність піратства і морського тероризму, їхні особливості, а також розглядаються правові засади боротьби з цим явищем.
У роботі М. Требіна «Тероризм в ХХІ сторіччі» [35] проводиться глибокий соціально-філософський аналіз явища тероризму, докладно аналізується його генеза. Серед інших видів тероризму автор виділяє тероризм морський, коротко розкриває його особливості та відмінності, однак не висвітлює питання застосування військового флоту у боротьбі з ним. Цю ж тему він продовжив у статті «Обличчя тероризму» [36].
У монографії Ю. Г. Бадаха «Військові флоти у локальних конфліктах та збройних конфліктах» [37], проведено ретроспективний аналіз бойового досвіду застосування ВМС у локальних війнах і збройних конфліктах та еволюції родів сил і бойових засобів флотів у післявоєнний період. Однак автор, за виключенням кількох згадувань, не розглядає питання застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом. Проте вказана праця має цінність для дисертаційного дослідження у висвітленні процесу розвитку форм і способів застосування флотів у локальних війнах і збройних конфліктах, з яких окремі споріднені із формами і способами боротьби з тероризмом на морі.
Монографія В. А Ліпкана, Д. Й. Никифорчука, М. М. Руденка «Боротьба з тероризмом» [38] репрезентує нові погляди у вивченні явища тероризму. Проте питанням тероризму на морі та боротьби з ним автори не приділяють уваги.
Г. Биструхін та Д. Вєдєнєєв в рамках монографічної праці «Війна у кам’яних джунглях: Міська партизанська війна як феномен збройної боротьби та спеціальної діяльності (1945-2005)» [39] комплексно розкрили сутність стратегії та особливості тактики збройної і підривної діяльності антиурядових сил різного військово-політичного спрямування у містах, форми і методи протидії їм спецслужб та сил спеціального призначення. Автори дають аналіз норм міжнародного й міжнародного гуманітарного права щодо партизанської та антипартизанської боротьби у сфері протидії тероризму. Однак, у праці мало згадується про використання морського простору у діяльності деяких терористичних організацій та про роль і місце флоту у проведенні антитерористичної операції. Питання щодо розвитку тероризму на морі та застосування військово-морських сил у боротьбі з ним автори не розглядають.
Колективна праця «Тероризм: сучасний стан та міжнародний досвід боротьби» [40] охоплює історичні, психологічні та соціальні аспекти тероризму, розкриває сутність цього найнебезпечнішого явища сучасності, подається його класифікація. Проте, як і в інших наведених працях, практично не розглядається сутність морського тероризму та його проявів, а, тим більше, процес боротьби з ним.
Робота авторського колективу в складі: В.Ф. Антипенка, В.П. Варганова, М.А. Дмитренка, С.І. Качура, В.В. Крутова, В.Г. Пилипчука., В. А. Тимошенка «Словник основних термінів у сфері боротьби з тероризмом» [41] стала першим в Україні експериментальним виданням, у якому зібрано й систематизовано основні терміни та усталені вирази, що належать до професійної лексики у сфері боротьби з тероризмом, подано їх визначення з урахуванням норм міжнародного права, положень нормативно-правових актів України і наукових напрацювань вітчизняних та іноземних вчених, а також короткі відомості прикладного значення, про найважливіші поняття зі сфери антитерористичної діяльності. Але питання застосування ВМС у боротьбі з тероризмом на морі у праці розглядаються лише дотично.
Аналітично-довідниковий матеріал «Сучасний тероризм – причини і прояви» [42], підготовлений авторським колективом у складі Н.А. Агаєва, М.О. Карпова, О.Ф. Хміляра, В.В. Єфімової Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України, з’ясовує походження тероризму, визначає особливості його прояву в сучасних умовах. Певну користь мають матеріали, у яких розкриваються особливості діяльності терористичних організацій, окремі осередки деяких з них проводили акції на морі. На відміну від вищеназваних праць, довідник розкриває напрямки та специфіку використання потенціалу Збройних Сил України у боротьбі з тероризмом. Однак, подібно до інших досліджень, проблематика морського тероризму та питання застосування військово-морських сил у боротьбі з ним не знайшла належного відображення.
Проблему активізації сучасного тероризму та його проявів, поширення на різні середовища, зокрема на море, аналізують у своїй статті «Сутність та витоки міжнародного тероризму» [43] І. Печенюк та М. Шевченко. У статті «Сучасний тероризм: інформаційно-психологічний вимір» [44] М. Шевченко, досліджуючи роль і місце інформаційного тероризму у загальній системі сучасного тероризму, підкреслює його глобальний характер. Питання розвитку сучасного морського тероризму та боротьби з ним автори не досліджують.
Важливе значення у дослідженні проблем морського тероризму та застосування ВМС у боротьбі з ним мають дисертаційні роботи, яких, на жаль, сьогодні нараховується одиниці. В Україні до таких слід зарахувати дисертацію українського здобувача С. О. Данилка «Кримінальна відповідальність за тероризм і піратство на морі» (Одеський університет ім. І. І. Мечникова, 1993 р.) [45]. У ній у певній мірі розглядається явище морського тероризму та піратства, їх особливості. Проте, ця робота має суто правовий аспект. Питання щодо застосування військового флоту у протидії тероризму на морі у ній не розглядалося. У дисертації Фурмана І.І. «Розвиток воєнного мистецтва флотів у локальних конфліктах при веденні самостійних дій (1967-1988 рр.)» (Національна академія оборони України, 2006 р.) [46] при висвітленні діяльності сил спецоперацій ВМС Ізраїлю виокремлюються окремі акції проти терористичних організацій, які діяли на морі.
В Україні проблематиці морського тероризму і протидії йому було присвячено науково-практичні конференції: міжнародна – «Міжнародні відносини в Чорноморському регіоні і можливі виклики морського тероризму» (м. Севастополь, 19-20 жовтня 2004 р.) [47], міжгалузева – «Застосування Військово-Морських сил у боротьбі з тероризмом на морі: завдання, можливості, способи дій» (м. Київ, 25 травня 2006 року) [48].
За кордоном матеріали з проблематики морського тероризму та застосування військово-морських сил у боротьбі з ним були видані у вигляді монографій, книг, статей.
Робота «Роль ВМС у глобальній війні з тероризмом» [49] фахівців Комітету дослідження ролі військово-морських сил в глобальній війні з тероризмом при національній дослідницькій раді США є одним з тих видань, у якому розкривається роль військово-морського флоту США у Глобальній війні проти тероризму. Ця праця є відкритим переказом матеріалів результатів праці експертів Комітету дослідження ролі військово-морських сил в глобальній війні з тероризмом при національній дослідницькій раді США, тому в ній відображені тільки загальні принципи щодо ролі і місця ВМС у глобальній війні з тероризмом, а власне положення щодо застосування флоту у боротьбі з морським тероризмом внаслідок закритості не публікуються.
Монографія фахівців Центру дослідження терористичних ризиків «РЕНД» Майкла Д. Грінберга, Пітера Шелка, Генрі Г. Уїлліса, Івана Хілко, Девіда С. Ортіса (США) «Морський тероризм. Ризик і відповідальність» [50], об’єднуючи дослідження викликів морського тероризму, виробляє пропозиції щодо визначення природи його загроз та роль права у протидії йому. Розглядаючи морський тероризм як цілісну систему, дослідники виокремлюють морське піратство як його складову. Проте автори недостатньо уваги приділяють використанню потенціалу ВМС у боротьбі з ним.
Міжнародно-правовому регулюванню боротьби зі злочинами міжнародного характеру, що здійснювалися на морі, присвячені дисертації російських дослідників Бобрової Ю.В. («Международное право и проблема морского терроризма»), Міхєєва І.Р. («Международно-правовое обеспечение
борьбы с незаконными актами против безопасности морского судоходства»), Ромашева Ю. С. («Международно-правовое регулирование борьбы с преступлениями международного характера на море») та інших. У них, крім того, розглядалася відповідність міжнародного права сучасним умовам і об’єктивним потребам цієї боротьби та запропоновані шляхи подальшого вдосконалення міжнародного права у цій галузі. Особлива увага приділяється морському тероризму, піратству, незаконному обороту наркотиків, як злочинам, що є найбільшою загрозою безпеці на морі. Дана характеристика основних терористичних організацій, що діють на морі, тактичні прийоми та райони їх дій. Проведений аналіз досвіду міжнародної співпраці держав, діяльності міжнародних організацій, запропоновані шляхи підвищення їх ефективності. Проте автори не розглядають питання ролі і місця військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом.
У цілому, проблемами дослідження морського тероризму і, у певній мірі, питання боротьби з ним розглядали: Б. Мєднікаров і К. Колєв (Болгарія), М. Біньйон, Е. Воткінс (Великобританія), Б. Раман (Індія), К. Кубяк (Польща), Б. Макєєв, М. Резяпов, А. Сімонов, А. Смоловський, М. Чертанов, (Росія), А. Корін, Дж. Лой, Г. Люфт, Р. Ньюмен, Дж. Синай, М. Штейнберг, Дж. Ставрідіс, К. Защук та С. Тангреді (США), Б. Сіфантус (Франція), Р. Гунаратна (Шрі-Ланка) та інші. У своїх статтях автори висвітлюють історію розвитку морського тероризму та його різновидів, характеризують сучасні морські терористичні угруповання, аналізують сили і засоби, тактичні прийоми та способи дій, відображають погляди фахівців на застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі та розглядають деякі аспекти військового співробітництва у боротьбі з цим явищем. Значна частина з них присвячена проблемам формування і функціонування правових засад боротьби з морським тероризмом – режиму боротьби з морським тероризмом. Деякі з цих публікацій висвітлюють завдання військово-морських сил при проведенні антитерористичних заходів на морі.
Отже, аналіз історіографічної бази з питань застосування військових флотів у боротьбі з тероризмом на морі показав, що у монографіях і статтях дослідників та інших матеріалах лише частково висвітлюється вказана тема, а саме:
розглядаються переважно правові аспекти морського тероризму та боротьби з ним;
не завжди у повній мірі розкривається характеристика морського тероризму і його проявів, тактичні прийоми і способи дій морських терористів вивчалися лише частково фахівцями військово-морських сил та цивільного флоту;
використання військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом досліджувалося фрагментарно;
робота щодо визначення доцільних форм і способів застосування ВМС у боротьбі з морським тероризмом перебуває на початковій стадії.
На сьогодні в Україні практично відсутні відкриті архівні матеріали з питань боротьби з морським тероризмом та його проявами, за виключенням незначної кількості справ із фондів Державного архіву Одеської області з матеріалами рейсових донесень помполітів капітанів суден Чорноморського морського пароплавства за період 70-х–80-х років ХХ ст., у яких відображені факти терористичних дій проти цивільного судноплавства та випадки нападів морських піратів на цивільні судна ЧМП, що дозволяє у певній мірі провести аналіз сил і засобів морських терористів і піратів та їх тактичних прийомів початку у означений період.
Таким чином, історіографічний аналіз літератури та джерел з проблематики застосування військово-морських сил у протидії морському тероризму та його проявам засвідчив, що це питання донині не було предметом спеціального дослідження і недостатньо висвітлені в науковій літературі. Наявні наукові праці розглядають переважно правові аспекти проблеми, а набутий досвід застосування ВМС у боротьбі з морським тероризмом висвітлюють лише фрагментарно. Відтак, на теперішньому етапі активізації морського тероризму та збільшення його небезпеки для мореплавства постає необхідність проведення комплексного воєнно-історичного дослідження досвіду застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі.

ДЖЕРЕЛА

1.Maritime Security Measures to Amplify Cost for Shipping // Transport Security World. – 2003. – 29 juli.
2.Моджорян Л.А. Терроризм на море. Борьба государств за безопасность морского судоходства. – М.: Международные отношения, 1991. – 168 с.
3.Violence at Sea. A Reviev of Terrorism, Act of War and Piracy and Countermeasures to Prevent Terrorism. – Paris, 1986.
4.Морской атлас. Описание к картам. – Л.: Изд. Карт. фабрика ВМФ 1960. Т. ІІІ (Военно-исторический). – Ч.1. – 945 с.
5.Плутарх. Избранные жизнеописания. В двух томах. Том ІІ. Пер. с древнегр. / Сост. и прим. М. Томашевской. Ил. Вл. Медведева. – М.: Правда, 1990. – Т.2 – 608 с., ил.
6.Подсобляев Е. Ф. Спорные вопросы теории бесконтактных войн // Военная мысль. – 2006. – №2. – С.25-33.
7.Гришин Ю. История мореплавання. – М., 1972.
8.Маховський Я. История морского пиратства. – М.,1972.
9.Можейко И. В. В Индийском океане. Очерки истории пиратства в Индийском океане и южных морях. – М., 1980.
10.Снисаренко А.Б. Эвпатриды удачи. – Л.: Судостроение, 1990. – 142 c.
11.Кузнецов Ю., Никольский В. Введение в теорию национальной безопасности. Проблемы безопасности русского народа и современность. – Алма-Аты: «Верный», 1999. – 808 с.
12.Григорян В.Л., Дмитриев В.И. Пиратство, разбой и терроризм на море. – М: ИКЦ «Академкнига», 2004. – 224 с.
13.Скрицкий. 100 великих мореплавателей./Составитель Авадяева Е. Н., Зданович Л. М., М.: Вече, 2000 – 512 с.
14.Ромашев Ю.С. Борьба с преступлениями международного характера, совершаемыми на море (терроризм, пиратство, незаконный оборот наркотиков). – РосКонсульт, 2001 – 318 с.
15.Ромашев Ю.С. Международно-правовые аспекты борьбы с терроризмом на море.//Ежегодник морского права. М.: Ассоциация международного морского права: СОЮЗМОРНИИПРОЕКТ, 1999. С. 89-93.
16.Ромашев Ю.С., Корбут Л. В. Основы борьбы с актами международного терроризма и пиратства на море. // Организованная преступность, терроризм и коррупция. – 2003. – вып. 2. – С.52-69.
17.Ромашев Ю.С. Проблемы борьбы с международным терроризмом и другими связанными с ним общественно-опасными явлениями на современном этапе.//Международное право. – 2001. – № 3. – С. 236 – 237.
18.Ромашев Ю.С. Проблемы борьбы с пиратством на рубеже веков.//Право и политика. М., 2000. – № 4. – С. 90–104.
19.Ромашев Ю.С. Проблемы международно-правового регулирования борьбы с преступностью на море и Конвенция ООН по морскому праву 1982.//Ежегодник морского права. 2002. – М.: Ассоциация международного морского права: СОЮЗМОРНИИПРОЕКТ, 2003. – С.18-24.
20.Ромашев Ю.С. Особенности международно-правового регулирования преследования судов при совершении преступлений международного характера на море // Ежегодник морского права. – М.: Ассоциация международного морского права: СОЮЗМОРНИИПРОЕКТ, 1999. – С. 65-69.
21.Доценко В. Флоты в локальных конфликтах второй половины ХХ века. – М.: ООО Издательство АСТ; СПб.: Terra Fanytastica, 2001. – 512 с.
22.Доценко В.Д. История военно-морского искусства. Т. ІІ. Боевые действия флотов. – М.: Изд-во Эксмо; Terra Fantastica, 2005. – 800 с., ил. – (Энциклопедия военной истории).
23.Лавренов С. Я. Советский Союз в локальных войнах и конфликтах / С.Я. Лавренов, И.М. По-
пов – М.: АСТ: Астрель, 2005. – 778 [6] с.: ил. – (Военно-историческая библиотека ).
24.Завьялов Ю.Л., Колпаков А.М., Трусов Н.К. Современный терроризм и морской транспорт. М.: РИУС+, 2005 г. – 264 стр.
25.Тарас Е.А. Терроризм и террористы (Исторический справочник). – Минск.: Харвест, 2001. – 314 с.
26.Тарас (Миллер Д.) Коммандос: Формирование, подготовка, выдающиеся операции спецподразделений. – Мн.: Харвест, М.: ООО «Издательство АСТ», 2001. – 512.: ил. (Коммандос).
27.Брасс А. Между Лениным и Арафатом./А. Брасс. – М.: ООО ИД «Русь»-«Олимп»; ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2004. – 315, [5] с. – (Терроризм: история и современность).
28.Сидорченко В. Ф. Морское пиратство. – СПб.: Издательский Дом СПбГУ, 2004. – 400 с.
29.Розин А. Персидская эпопея советского флота. – РосКонсульт, 2002 г. – 158 с.
30.Гладышев Ю.П., Иванов Г.В. Проблемы терроризма на море. Монография (в 2-х кн.). – М., ВАГШ, 2006. – 781 с.
31.Гладышев Ю.П. Военно-морская политика России. Монография. – М., ВАГШ, 2003.
32.Капитанец И. М. Флот в войнах шестого поколения. Взгляды на концептуальные основы развития и применения флота России. – М.: Вече, 2003. – 480 с., ил. (16 с.) (Противостояние).
33.Капитанец И.М. Развитие взглядов на использование флотов ведущих морских держав в войне на море http://militera.lib.ru/science/kapitanetz/06.html
34.Тероризм і боротьба з ним. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник./Під редакцією А.І. Комарової, Ю.В. Землянського, В.О.Євдокимова, М.О. Потебенька, М.В. Джиги, С.В. Ківалова, Ю.А. Кармазіна, Ю.П.Соловкова, О.О. Крикуна. – Київ, 2000. – Том 19 (1). – 610 с.
35.Требин М.П.Тероризм в ХХІ веке. – Минск.: Харвест, 2003. – 816 с. – Командос.
36.Требін М. Обличчя тероризму.//Людина і політика. Проблеми безпеки. – 2003. – № 1. http://www.lp-ua.info/2003/111.php.
37.Бадах Ю. Г. Військові флоти у локальних війнах і збройних конфліктах. 1946-2003 рр. Монографія. – К.: Варта, 2006. – 492 с.
38.Ліпкан В.А., Никифорчук Д.Й., Руденко М.М. Боротьба з тероризмом. – К.: Знання України, 2002. – 254 с.
39.Биструхін Г. С., Вєдєнєєв Д. В. Війна у кам’яних джунглях: Міська партизанська війна як феномен збройної боротьби та спеціальної діяльності (1945-2005): Монографія / Г. С. Биструхін,
Д. В. Вєдєнєєв. – К.: Генеза, 2006. – 512 с.: іл., карти.
40.Тероризм: сучасний стан та міжнародний досвід боротьби./В.П. Журавльов, Б.В. Романюк, В.В. Коваленко та ін.; За ред. Я.Ю. Кондратьєва та Б.В. Романюка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 452 с.
41.Антипенко В.Ф., Варганов В.П., Дмитренко М.А., Качур С.І., Крутов В.В., Пилипчук В.Г, Тимошенко В.А. Словник основних термінів у сфері боротьби з тероризмом. — К.: СБ України, 2006. — 144 с.
42.Агаєв Н.А., Карпов М.О., Хміляр О.Ф., Єфімова В.В. Сучасний тероризм – причини і прояви. – К.: «Молода нація», 2005. – 110 с.
43.Печенюк І., Шевченко М. Сутність та витоки сучасного тероризму. // Воєнна історія. – 2004. – № 4-6. – С. 39–53.
44.Шевченко М. Сучасний тероризм: інформаційно-психологічний вимір // Гуманітарний віс-
ник Збройних Сил України. – К., 2006. – №1(2). – С.42-49.
45.Данилко С. О. Криминальная ответственность за терроризм и пиратство на море. – Одеса.: ОГУ, 1993. – 204 с.
46.Фурман І.І. Розвиток воєнного мистецтва флотів у локальних конфліктах при веденні самостійних дій (1967-1988 рр.). – К.: НАОУ, 2006. – 238 с.
47.Матеріали науково-практичної конференції «Міжнародні відносини в Чорноморському регіоні і можливі виклики морського тероризму» (м. Севастополь, 19-20 жовтня 2004 р.) // Арсен@л – ХХІ. – 2005. – № 1–4. – С. 19–23.
48.Матеріали міжвідомчої науково-практичної конференції «Застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі: завдання, можливості, способи дій» (м. Київ, 25 травня 2006 року). Інв. 5701 в навчальному фонді НАОУ – Київ.: НАОУ, 2007. – 127 с.
49.The Role of Naval Forces in the Global War on Terror. Committee on the Role of Naval Forces in the Global War on Terror, National Research Council. – 2007. – 46 p. Матеріал на сайті: http://books.nap.educatalog.php?record_ id=11918.
50.Maritime Terrorism Risk and Liability. Michael D. Greenberg, Peter Chalk, Henry H. Willis, Ivan Khilko, David S. Ortiz. RAND Distribution Services: Santa Monica, 2006, – 198 р.

До змісту журналу "Воєнна історія" #1 за 2009 рік