|
 |
|||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||
 |
|
 |
||||||
 |
 |
 |
||||||
 |
|
|
|
|
||||
Наш банер
Адміністратор сайту
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
Журнал "Воєнна історія" #1 (43) за 2009 рік
СЛОВО ДО ЧИТАЧА
Шановний читачу!
Серед історичних подій національно-визвольної боротьби 1917-1921 років, 90-річчя яких відзначає українське суспільство, особливо багатим у воєнному відношенні є період Директорії Української Народної Республіки. З кінця 1918 року і до кінця 1920 року велася нескінченна війна на численних фронтах. Це був час суцільної героїки і відваги.
Розв’язана більшовицькою Росією війна проти УНР призвела до загострення внутріш¬ньої боротьби між українськими політичними силами. Ситуацію ускладнювала присутність на Півдні України військ Антанти. Навесні у північно-західній Волині наступ проти військ УНР розгорнула польська армія генерала Галлера. Роз’єднаність національних сил породжувала отаманські виступи та заколоти проти Директорії.
За таких несприятливих умов Директорії вдалося реорганізувати армію, досягти перемир’я з поляками, здійснити протинаступ на більшовиків, об’єднатися з Галицькою армією для боротьби на більшовицькому фронті, а в серпні здійснити похід об’єднаних армій на Київ.
Наступ денікінців на територію України та невизнання ними української самостійності знову поставило УНР в умови боротьби на два фронти: проти більшовиків і проти денікінців. Наприкінці жовтня через поширення епідемії тифу й відсутність зброї та амуніції українські армії почали втрачати боєздатність.
Катастрофу прискорила проденікінська орієнтація галичан і перехід їх на бік Денікіна, а провід УНР шукав виходу в союзі з поляками. В грудні армія УНР перейшла до партизанських форм боротьби і вирушила в Зимовий похід по ворожому запіллю, яким вписала ще одну героїчну сторінку в історію своєї боротьби за українську державність.
Неупереджений та прискіпливий погляд засвідчує, що, перебуваючи в умовах перманент¬них воєнних дій, в екстримальних ситуаціях, зазнаючи різких змін контрольованої території, армія УНР періоду Директорії здобула славу і визнання. Події цієї доби належить повернути із забуття, замовчування та звільнити їх від брутальної фальсифікації.
«Воєнна історія» робила і продовжує робити цю важливу і непереоціненну справу. Будьте з нами!
Головний редактор
Сергій Литвин
 |
|
 |
 |
 |