Журнал "Воєнна історія" #1 (37) за 2008 рік

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ, РЕЦЕНЗІЇ

ФЛОТИ В СУЧАСНІЙ ВІЙНІ: погляд науковця

БАДАХ Ю.Г. Військові флоти у локальних війнах і збройних конфліктах (1945-2003 рр.). – К.: Варта, 2006. – 624с.

Монографія професора кафедри філософських та соціальних наук Київського Національного торговельно-економічного університету Юрія Бадаха „Військові флоти у локальних війнах і збройних конфліктах (1945-2003 рр.)”, що  вийшла друком у видавництві „Варта”, є результатом дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему „Флоти у локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХІ століття”, яке автор підготував і захистив в Інституті української археографії і джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України.

Ю.Бадах досконало знає предмет дослідження з практичного боку, оскільки 37 років віддав службі у Військово-Морських Силах, капітан 1 рангу у відставці, був учасником бойових дій у Єгипті та Сирії. А 28-річний досвід військового педагога і науковця дозволив йому здійснити наукове осмислення складних сучасних процесів у військових флотах провідних країн світу.
Автором вивчена та проаналізована існуюча історіографічна і джерельна база дослідження та здійснена її систематизація, що дасть змогу історикам, фахівцям з міжнародних відносин, політологам тощо краще орієнтуватися в ній.
У монографії на основі фактологічного матеріалу автор досліджує міжнародний досвід застосування військових флотів у 16 найбільш типових воєнних конфліктах, в яких брало участь до 60 держав світу і які відбувалися на всіх континентах планети та аналізує історію розвитку родів сил та бойових засобів флотів СРСР, США, Великобританії, Франції, Італії та інших країн за порівняно тривалий час.
Дослідник прослідковує історію родів сил і бойових засобів флотів провідних держав світу, зокрема і ВМФ СРСР. Аналізуються ті зміни, які відбулися у родах сил, зброї та військово-морській техніці у флотах після закінчення Другої світової війни. Бурхливий технічний прогрес обумовив появу принципово нових озброєнь і військової техніки. В монографії характеризується нова матеріальна база для ведення війни на морі, показується еволюція розвитку родів сил та озброєнь і військової техніки флотів і їх роль у веденні війн четвертого, п’ятого і шостого поколінь. Досягнення в галузі ядерної енергетики, ракетобудування та радіоелектроніки дозволили створити атомний підводний флот, протичовнову і ракетоносну авіацію дальньої дії, нові надводні кораблі різного призначення та оснастити їх ракетно-ядерною і високоточною зброєю та іншими видами озброєння і військової техніки, системами висвітлення обстановки і управління в реальному масштабі часу.
Автор розкриває погляди, що існували в США, НАТО, СРСР на ведення воєнних конфліктів та застосування в них військових флотів та здійснює їх періодизацію, висвітлює порядок створення та підготовки військово-морських угруповань для вирішення воєнно-політичних задач у кожному з воєнних конфліктів і з’ясовує, що вони формувалися і готувалися під завдання, які вирішували флоти, виходячи з обстановки, що склалася, та характеру конфлікту. Особливу цікавість викликає висвітлення конкретних завдань, що вирішувались флотами у воєнних конфліктах при спільних діях з іншими видами і родами військ та при діях самостійно.
Ю.Бадах показує сучасний стан військових флотів, проблеми, що існують при будівництві, експлуатації та застосуванні військових флотів провідних держав світу та розкриває перспективи їх розвитку, стверджує, що зросла роль ВМС як інструменту зовнішньої політики при виконанні воєнно-політичних завдань на сучасному етапі, що військові флоти провідних морських держав, і насамперед США, здатні вирішувати не тільки оперативні, але й стратегічні задачі. Автор доводить, що ВМС почали використовувати не тільки на приморських напрямках, але і на значній відстані від океанів та морів.
Науковець комплексно і всебічно розглядає основні складові чинники, що впливають на будівництво флотів, у тому числі і ВМС України. У монографії висвітлено процес розподілу Чорноморського флоту СРСР та розбудови ВМС України, висунуто і обгрунтовано авторську концепцію щодо подальшого підвищення ролі ВМС в системі Збройних сил України, зроблено історичний прогноз та надані практичні рекомендації щодо кількісного і якісного складу ВМС України та подальшого розвитку українського флоту.
Можна стверджувати, що монографія присвячена захисту молодої української держави з морських напрямків та її інтересів на морях. Адже саме через бойовий досвід застосування флотів у воєнних конфліктах, бойових засобів флотів, що впливають на будівництво флотів, актуальним є виявити, які ВМС повинна мати Україна з врахуванням її національних особливостей та ряду міжнародних чинників і як вони зможуть виконати завдання: самостійно чи в системі колективної оборони.
Монографія містить багато таблиць з тактико-технічних даних, тактико-технічних характеристик і тактико-технічних елементів родів сил та озброєнь і військової техніки флотів провідних держав світу, рисунків, фотознімків плавзасобів та військової техніки, що робить дану працю ще більш цікавою і корисною.
Монографія може стати корисною для вчених, викладачів, студентів, аналітиків, професійних військових – усіх тих, хто цікавиться проблемами воєнної історії.
Фактичний матеріал та висновки монографії можуть бути використані для вивчення багатьох методологічних проблем з історії та міжнародних відносин, підготовки узагальнюючих праць, підручників, навчально-методичних посібників, розробки нормативних та спеціальних курсів.

Сергій Литвин
доктор історичних наук, професор, полковник

До змісту журналу "Воєнна історія" #1 (37) за 2008 рік