Журнал "Воєнна історія" #1 (37) за 2008 рік

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Шановний читачу!

Виповнилося 90 років від часу першої російсько-української війни грудня 1917 – березня 1918 рр., зокрема, бою під Крутами. Боротьба українського народу тієї пори знає сотні боїв із більшовицькими військами. За підрахунками дослідників, лише за грудень 1917 – січень 1918 років відбулося понад 200 боїв і збройних сутичок, які, до речі, у більшості своїй залишаються маловідомими чи зовсім невідомими широкому українському загалу. У нерівних сутичках героїчно і з честю гинули сотні вояків, які стали на бік Центральної Ради боронити Україну і її державність від посягань новітньої більшовицької імперії, яка прагнула знову накинути кайдани на українців. І то було для війни звичним явищем.
Але бій під Крутами вивищився над всіма і є надзвичайно важливим із точки зору моральної і, головним чином, національної вартості як ознака героїзму, як приклад самопосвяти і сили жертовного духу української молоді, яка у своєму завзятті й любові до Батьківщини перевершила дорослих.
Бій під Крутами – героїчна й разом з тим трагічна сторінка історії, яка і досі є справедливим докором українському суспільству. Проте герої Крут не марно билися  і не марно гинули за Україну. Для них самостійна Україна стала ідеалом, честю і совістю. Їх бій був переможним. Вони виконали наказ затримати ворога. Вони виконали свій обов’язок. І в цьому перемога.
Вклоняючись світлій пам’яті загиблих під Крутами, ми мусило говорити про справжніх винуватців – безпечність і соціалістичний дурман керманичів та байдужість до творення українського війська, яке ще за місяць до Крутів було готове служити українській державі і захищати її зі зброєю в руках, але соціалістичними облудними ідеями було дезорієнтоване і, по суті, значною мірою втрачене.
Уроки історії, об’єктивні і неупереджені, треба пам’ятати, і дуже прикро, що нас історія так нічому і не вчить. Сьогодні політика держави щодо армії має деякі тривожні паралелі з політикою Центральної Ради. Спіралеподібно на зміну геройству, самопожертві, відданості українській ідеї, яка спалахує на хвилі національного піднесення, приходить апатія, неорганізованість, безпечність, неприпустима байдужість до національної історії, української державності. Крути мають нагадувати про те, що може статися з державою, якщо не дбати належним чином про сильну та боєздатну армію.
Навколо Крут сплелися в тугий вузол правда і вигадки, міфи і навмисні перекручення, нерідко гіпертрофовані оцінки, кон’юнктурні політичні маніпулювання. Донині існує різнобій у визначенні кількості учасників бою, його тривалості, перебігу подій, чисельності жертв.
Нині День пам’яті Крут – данина пам’яті всім полеглим. Крути стали символом героїчної боротьби за Україну. Вони кличуть нас не бути байдужими, виконати свій запізнілий гро-
мадський обов’язок, з’ясувати всю правду той час.
Хочеться вірити, що національна і державницька свідомість, яка так складно формується у наш нелегкий час, все ж переважить байдужість до національних інтересів. І ми будемо гідними тих ідеалів, за які віддавали своє життя відважні крутяни.
На противагу байдужості наш журнал присвячує свої сторінки героям Крут і цим висловлює  їм свою шану!

Головний редактор Сергій ЛИТВИН

До змісту журналу "Воєнна історія" #1 (37) за 2008 рік